КОПІЯ
Справа №2-641/07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
за участю адвоката Гончарової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, які діють у власних інтересах та в інтересах неповнолітньогоОСОБА_6, Управління житлово-комунального господарства Одеської міськради, треті особи - приватні нотаріуси ОСОБА_7, ОСОБА_8, рада опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради - про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу квартири, розпорядження УЖКГ та дублікату свідоцтва про право власності, виселення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що він є власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, в якій він фактично не проживав, оскільки постійно проживає в м.Лєнськ, Росія. В лютому 2003 року йому стало відомо про те, що належна йому квартира від його імені була продана відповідачці ОСОБА_4 за договором від 03.02.2003 року. Зазначений договір був оформлений на підставі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, виданого УЖКГ виконкому Одеської міськради згідно з розпорядженням від 21.01.2003 року, та підписаний ОСОБА_3., який діяв від ОСОБА_9на підставі довіреності від 10.01.2003 року. Зазначену квартиру позивач нікому не продавав і не мав таких намірів, а також нікому не надавав повноважень, в тому числі і ОСОБА_10., на укладення будь яких договорів на її відчуження. У зв'язку з тим, що відчуження квартири відбулося проти його волі, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.02.2003 року, довіреність від 10.01.2003 року на ім'я ОСОБА_10., дублікат свідоцтва про право власності, виданий УЖКГ виконкому Одеської міськради 21.01.2003 року, розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міськради від 21.01.2003 року недійсними, а також виселити з його квартири відповідачів ОСОБА_4 таОСОБА_5разом з неповнолітнім сином ОСОБА_6
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та додатково пояснила, що позивач близько 20 років не залишав місце свого постійного проживання, а з вересня 2000 року в спірній квартирі проживав піднаймач Гулам Хайдар за договором від 01.09.2000 року. Після того, як дізналися про продаж квартири невідомими особами, вона звернулася від імені позивача до Суворовського райвідділу м.Одеси, де було порушено кримінальну справу за ознаками ст. 190 ч.4 КК України. Від слідчого стало відомо, що довіреність від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_10 була підписана невідомою особою за підробним паспортом. Крім цього особа, яка підписувала договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_2, не є ОСОБА_10., оскільки діяла також: за підробним паспортом останнього.
Відповідачі ОСОБА_4 таОСОБА_5позов не визнали та пояснили, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу ніяких порушень діючого законодавства не було допущено, вони є добросовісними набувачами, у зв'язку з чим зазначений договір не може бути визнаний недійсним. Також немає підстав для їх виселення з спірної квартири.
Відповідач ОСОБА_10. до судового засідання не з'явився, причини не явки суду не повідомив, про день, час місце слухання справи був повідомлений у порядку частини 9 статті 74 ЦПК України належним чином.
Представники УЖКГ Одеської міської ради, ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з'явились, причини не явки суду не повідомили, про день, час місце слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
Третя особа приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що при посвідченні спірного договору купівлі-продажу ніяких порушень діючого законодавства не було, оскільки для її оформлення були представлені всі необхідні
2
документи, правомірність яких не викликала сумніву. З зазначених підстав вона вважала, що підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним немає.
Третя особа приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 10.01.2003 року до її нотаріальної контори звернувся чоловік, який надав їй паспорт на ім'я ОСОБА_2 та вона посвідчила генеральну довіреність від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3., ніяких сумнівів особа та паспорт ОСОБА_2 у неї не викликали, тому вона посвідчила довіреність.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, вивчивши та проаналізувавши надані сторонами та учасниками процесу докази суд встановив, що ОСОБА_11., якій постійно проживає в м.Лєнськ в Росії, на підставі свідоцтва про право власності від 10.07.2000 року належала трьохкімнатна квартираАДРЕСА_1 (т. 1 а.с.33).
Відповідно до ст.41 ЦК України (в редакції 1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, направлені на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.225 ЦК України (в редакції 1963 року) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває право власності лише у тих випадках, коли згідно ст. 145 ЦК (в редакції 1963 року) власник не має права витребувати від нього майно.
Відповідно до СТ.62 ЦК України (в редакції 1963 року) угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
10.01.2003 року особою, яка назвалася ОСОБА_2., була видана на ім'я ОСОБА_3 довіреність на право розпорядження належним позивачу майном, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрована в реєстрі за №127.
На підставі зазначеної довіреності особа, яка назвалася ОСОБА_3., 17.01.2003 року звернулася до УЖКГ виконкому Одеської міськради з заявою, яка також була посвідчена приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_7, про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартируАДРЕСА_1 у зв'язку з втратою оригіналу. Розпорядженням УЖКГ виконкому Одеської міськради №43 від 21.01.2003 року зазначена заява була задоволена та в той же день особі, яка назвалася ОСОБА_3., був виданий дублікат зазначеного свідоцтва про право власності.
03.02.2003 року між особою, яка назвалася ОСОБА_3. та яка діяла на підставі довіреності від 10.01.2003 року від імені ОСОБА_2, з одного боку, та ОСОБА_4 з іншого, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 придбала у власність спірну квартиру. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_8. та зареєстрований в реєстрі за №759. Після укладення договору купівлі-продажу, 16.04.2003 року ОСОБА_4 вселилася в спірну квартиру разом з чоловікомОСОБА_5та неповнолітнім сином ОСОБА_6 і проживають в ній до цього часу.
При цьому ОСОБА_2, який був власником спірної квартири, намірів на продаж квартири не мав, своєї згоди на продаж квартири нікому не давав, договір купівлі-продажу не укладав. Крім цього, ОСОБА_2 також: не надавав нікому повноважень на відчуження квартири, довіреність від 10.01.2003 року на ім'я ОСОБА_3. не підписував.
За заявою представника ОСОБА_2 Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.З КК України. В межах досудового слідства по цій кримінальній справі була проведена почеркознавча експертиза, відповідно до висновків якої рукописний запис "ОСОБА_2" а також підпис від імені ОСОБА_2 в другому примірнику довіреності від 10.01.2003 року виконані не ОСОБА_2., а іншою особою.
Зазначене підтверджується:
·копією свідоцтва про право власності (а.с. 33);
·довідками ЖБК Тідробудівельник" (а.с. 7, 34);
·копією ордеру (а.с. 35);
·копією технічного паспорту на спірну квартиру (а.с. 31-32);
·копією довіреності від 10.01.2003 року на ім'я ОСОБА_3. (а.с. 11);
·копією заяви про видачу дублікату свідоцтва (а.с. 107);
·копією розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міськради від 21.01.2003 року (а.с. 103);
·копією довідки ОМБТІ та РОН від 17.01.2003 року (а.с. 104);
·копією договору купівлі-продажу від 03.02.2003 року (а.с. 12);
копією постанови про виїмку від 26.02.2003 року (а.с. 29);
· 3
· довідками СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 06.10.2004 року та від 19.01.2005 року (а.с. 51, 55);
· висновком почеркознавчої експертизи №13053/02 від 26.11.2004 року (а.с. 58-59);
· довідкою Суворовського РВ УМВС України в Одеській області від 23.05.2005 року (а.с. 81);
· матеріалами кримінальної справи №1020030275;
Однак особа, яка від імені ОСОБА_2 підписала зазначені вище довіреність і договір, до цього часу не встановлена, кримінальна справа Постановою від 27.11.2004 року зупинена у порядку пункту 3 статті 206 КПК України (до становлення особи, яка скоїла злочин) (останній а.с. КС).
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 145 ЦК УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Згідно статті 86 ЦК УРСР, статей 48, 49 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Аналізуючи діюче на час виникнення правовідносин законодавство, під правом володіння слід розуміти врегулювання законом відношення, в силу якого одна особа або група осіб можуть здійснювати фактичне господство (панування) над майном, а всі інші особи зобов'язані не перешкоджати йому в цьому.
Судом встановлено і проти цього не заперечувала представник позивача, що у порядку передбаченому законом 01.09.2000 року ОСОБА_2 уклав строком на два роки договір найму з громадянином Афганістану Гулам Хайдар, строк дії якого був продовжений до 01.09.2004 року (а.с. 5).
Зазначена обставина свідчить про те, що квартира 45 у будинку 69 по проспекту Добровольського у місті Одесі вибула із володіння ОСОБА_2 за його волею і з його відома.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів суд доходить до висновку про те, що власник ОСОБА_2 не вправі витребувати квартиру 45 у будинку 69 по проспекту Добровольського у місті Одесі у добросовісних набувачів Гаращенко, які не знали і не повинні були знати, що особа яка діяла від імені власника володіє майном незаконно, і тому позов Прокопової A.M. в інтересах ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, але він має право відповідно до ст.440 ЦК України від 1963 року при встановленні особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, пред'явити вимоги до нього про стягнення вартості відчуженого майна, причинених збитків та шкоди.
Судом не прийняті до уваги ствердження представника позивача, оскільки вони спростовуються встановленими у судовому засіданні фактами.
На підставі зазначеного та статей 86, 145 ЦК УРСР від 1963 року, статей 48, 49 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ , керуючись статтями 10,11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, які діють у власних інтересах та в інтересах неповнолітньогоОСОБА_6, Управління житлово-комунального господарства Одеської міськради, треті особи - приватні нотаріуси ОСОБА_7, ОСОБА_8, рада опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради - про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу квартири, розпорядження УЖКГ та дублікату свідоцтва про право власності, виселення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без посереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.