2-350/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року                        Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:                                        головуючого Комендата Р.Т.

за участі секретаря судового засідання Сівчук Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В позові посилається на те, що 16 травня 2011 року між нею та відповідачем було розірвано шлюб  рішенням Підволочиського районного суду № 267/11 р. від 16 травня 2011 року. Від даного шлюбу у них є спільна дитина –син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги для належного виховання та утримання дитини не надає. Також зазначила, що ОСОБА_2 ніде не працює. Просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання сина в розмірі 250 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позові, просить задовольнити їх в повному розмірі, та пояснила, що розуміючи ситуацію чоловіка, який в даний час не працює, просить стягнути аліменти в її користь на утримання спільної дитини –сина ОСОБА_3, в розмірі 250 гривень до досягнення ним повноліття.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позов визнав, пояснив, що буде виплачувати колишній дружині аліменти на утримання дитини, підтвердив, що ніде не працює.

Згідно п. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, позовні вимоги ґрунтуються на встановлених законом підставах, оскільки:

- сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16 травня 2011 року, про що свідчить рішення Підволочиського районного суду № 267/11 р. від 16 травня 2011 року;

- за час перебування в шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане Лисичинською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області 12 травня 2003 року;

- відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 15 червня 2011 року сім`ї ОСОБА_1, остання проживає разом із сином ОСОБА_4, 2003 року народження, учнем 3-го класу, матір`ю ОСОБА_5, 1963 року народження, непрацюючою, батьком ОСОБА_6, 1960 року народження, інвалідом ІІІ групи, бабцею ОСОБА_7, 1939 року народження, пенсіонеркою. В акті зазначається, що ОСОБА_1 працює вчителем Лисичинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів; житловий будинок належить ОСОБА_7;

- відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1, остання працюючи вчителем Лисичинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за період з грудня 2010 року по травень 2011 року отримала дохід в сумі 10280 гривень10 копійок;

- відповідач разом з сім`єю не проживає, після розірвання шлюбу жодної матеріальної допомоги на її утримання не надавав. Таким чином, в добровільному порядку коштів на утримання дитини відповідач  не надає.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів повинні враховуватися стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інше.   

Судом не встановлено, що відповідач за своїм  станом здоров'я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов'язків по утриманню неповнолітньої дитини.

У відповідності  до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину  доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд, за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач на даний час ніде не працює.

З цих підстав судом встановлено, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення  шляхом стягнення із відповідача в її користь аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 250 гривень щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  до досягнення дитиною повноліття відповідно до ст. ст. 180, 183 Сімейного  кодексу України

Керуючись ст. ст. 10, 60, 130, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ч. 2 ст. 166 ст. ст. 180, 182, 184, 191  Сімейного кодексу  України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

 Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  в розмірі 250 гривень щомісячно,  починаючи з 04 липня 2011  року до досягнення дитиною  повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід  держави 51 гривню судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  цивільної справи в Підволочиському районному суді.

 Рішення суду в частині стягнення з  ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину в межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Рішення  набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                      Р.Т. Комендат