Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-597/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Пасічник
Категорія - 65 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Драний О. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Драного О.П.,
суддів Петрової І.М., Гончара В.М.,
за участю прокурора Черниш Г.Р.,
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, не одружений, працюючий в ОАМЗ м. Кіровограда водієм, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у м. Кіровограді, раніше судимий:
- 20.05.2009 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 19.08.2010 року невідбуту частину покарання на підставі ст.82 КК України замінено на виправні роботи строком на 1 рік 5 місяців 4 дні з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави,
засуджений за ч.2 ст.389 КК України до обмеження волі строком на 1 рік.
Відповідно до ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.05.2009 року остаточно призначено 1 рік 2 місяці обмеження волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що 13 вересня 2010 року він, будучи офіційно працевлаштованим на посаду різноробочого в ФГ «Плов»та 21 вересня 2010 року офіційно попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, діючи умисно, з метою ухилитися від відбування покарання, що виразилось в невиконанні обов’язку працювати, з початку листопада 2010 року по 07 грудня 2010 року не вийшов на місце роботи без поважних причин, у зв’язку з чим наказом № 95 від 07.12.2010 року ФГ «Плов»на підставі ст.40, п.4 ч.1 КЗпП України його звільнено з займаної посади за систематичний невихід на роботу без поважних причин.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин скоєння ним злочину, просить вирок районного суду стосовно нього скасувати як незаконний, оскільки скоїв його не з метою ухилення від призначеного покарання, а з причини тяжких сімейних обставин. Пояснює, що працюючи у с. Нова Андріївка, проживав у своєї бабусі. У ІНФОРМАЦІЯ_2 року бабуся померла, його родичі продали її будинок, тому він залишився без домівки, через що поїхав до м. Кіровограда шукати нову роботу. Довідку про нове місце роботи він зобов’язувався надати КВІ 13 грудня 2010 року, але працевлаштуватися вдалося лише 15 грудня 2010 року, про що одразу надав довідку, але подання про притягнення його до кримінальної відповідальності уже було направлено прокурору району.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок районного суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляції у повному обсязі та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок - скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування з таких підстав.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і суд, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого. Однак, вказані вимоги кримінально-процесуального закону органами досудового слідства грубо порушені, що залишено поза увагою судом першої інстанції, який поверхово розглянув справу не звернув увагу на суттєву неповноту та неправильність досудового слідства.
Так, досудовим слідством та судом належним чином не досліджено та не перевірено показання ОСОБА_3, який пояснив, що після зміни постановою Староміського районного суду міста Вінниці від 19 серпня 2010 року невідбутої частини покарання на виправні роботи строком на 1 рік 5 місяців 04 дні з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави, він був працевлаштований на посаду різноробочого у ФГ «Плов», що знаходиться у с. Новоандріївка Новгородківського району Кіровоградської області. За період роботи в ФГ «Плов»він проживав у своєї бабусі ОСОБА_1, яка померла, а хату продали. Оскільки йому не було де жити він був вимушений переїхати до м. Кіровограда де він прописаний, та шукав іншу роботу. Тому з листопада 2010 року припинив виходити на роботу у ФГ «Плов», а 10 грудня 2010 року приїхав до кримінально-виконавчої інспекції, де дізнався, що його звільнено з роботи в ФГ «Плов»за прогули, в КВІ він написав пояснення та розписку, що зобов'язується 13 грудня 2010 року надати довідку про своє працевлаштування. Але працевлаштувався лише 15 грудня 2010 року, про що ним було надано довідку з нового місця роботи.
Крім того, ні органами досудового слідства, ні судом першої інстанції не дана належна оцінка тому факту, що ОСОБА_3 15 грудня 2010 року був зарахований на посаду водія в Об’єднане автогосподарство медичних закладів та відраховував 20 % заробітку в доход держави (а.с.85).
Оскільки згідно диспозиції ч.2 ст.389 КК України ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання виявляється лише у прямому умислі та спеціальній меті - ухилитися від відбування покарання, то висновок суду та органів досудового слідства про те, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями будучи раніше судимим та не відбувши покарання скоїв ухилення від відбування покарання виправних робіт - не відповідає зібраним по справі доказам, та є передчасним.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, в ході якого слід врахувати наведене, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують засудженого, і з врахуванням встановленого вирішити питання про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій.
Беручи до уваги обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2011 року стосовно ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити прокурору Новгородківського району для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його із залу суду негайно.
СУДДІ: