АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-226/11Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Категорія - 57 Доповідач - Гурзель І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Ходоровського М. В., Фащевської Н. Є.,
при секретарі –Сенику В. В.
з участю: апелянта ОСОБА_1, представників
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2010 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства “ Страхова компанія “Інгосстрах” до ОСОБА_1, треті особи —ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство “Страхова Компанія “Провідна” в особі Тернопільської філії, про стягнення 93716,25 грн.,-
ВСТАНОВИЛА:
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», надалі позивач, звернулося в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1, за участю третіх осіб - ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна»в особі Тернопільської філії, про стягнення 93716,25 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою страхового відшкодування.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованої особи ОСОБА_5, автомобілю якої завдані матеріальні збитки. Страховою компанію було відшкодовано страхове відшкодування, а тому до позивача перейшло право вимоги до особи, яка відповідальна за спричинену шкоду, якою є ОСОБА_1.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»68216,25 грн. страхового відшкодування, 682,16 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог щодо стягнення 25500 грн. - в задоволенні відмовлено.
В апеляційній ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши апелянта та його представника, які зіслались на доводи апеляції, інших сторін представника СК “Інгострах” який просить апеляцію відхилити, представника СК “Провідна” який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того що в результаті дорожньо-транспортної пригоди що сталась 30 квітня 2008 року на ділянці авто дороги Доманово-Ковель-Чернівці між автомобілями марки «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, та «БМВ-730», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 автомобілю ОСОБА_5 з вини водія ОСОБА_1 завдана матеріальна шкода, яка згідно Звіту про оцінку вартості майнової шкоди становить 94291,25 грн. Сума страхового відшкодування яка була виплачена страхувальнику з урахуванням визначеної договором франшизи на підставі страхового акту складає 93483,25 грн.. Зазначена сума стягнута з винної особи ОСОБА_1 в повному розмірі за різницею суми 25500 грн., на яку була застрахована його цивільно-правова відповідальність в СК “Провідна” .
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується оскільки він відповідає обставинам справи.
Так сума страхового відшкодування, як підтверджується матеріалами справи на підставі страхового акту від 05.06.2008р. №И-6975 була виплачена в повному обсязі меморіальним ордером №12505 від 10.06.2008р., платіжним дорученням №12506 від 10.06.2008р, меморіальним ордером №14 від 10.06.2008р. та платіжним дорученням №12520 від 11.06.2008р..
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за причинену шкоду.
Доводи апелянта про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненому ДТП, спростовуються рядом доказів, які навів суд першої інстанції в своєму рішенні зокрема довідкою ДАІ, протоколами огляду місць ДТП, планами схемами, фотографіями, поясненнями свідків, які дозволили суду першої інстанції зробити вірний висновок про те що ОСОБА_1 порушив п.п.2,3 та 12 та 13,1 Правил дорожнього руху згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі та під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Згідно п. 13.1 Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Порушення порядку дослідження доказів не встановлено, інших доказів у дослідженні яких будо відмовлено апелянт не представив, а тому підстав для нової оцінки доказів колегією не встановлено.
Посилання апелянта на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.05.2008р. винесену слідчим СВ Теребовлянського PB УМВС України в Тернопільській області де зазначено , що водій ОСОБА_1, не дотримавшись безпечної дистанції, не справився із керуванням допустив зіткнення із автомобілем марки «БМВ 730»під керуванням ОСОБА_5, який рухався попереду нього. і що причиною даної ДТП стало порушення вимог Правил дорожнього руху зі сторони водія ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а отже, за твердженнями апелянта, є вина також ОСОБА_5, спростовуються як вищенаведеними доказами так і самою постановою. Зокрема в мотивувальній частині постанови зазначено тільки про те які дії водія ОСОБА_1 призвели до ДТП. Стосовно дій водія ОСОБА_5 нічого не зазначено. Тому є незрозумілим висновок слідчого про порушення ПДР зі сторони ОСОБА_5. Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання в постанові на порушення ПДР ОСОБА_5.
Також з доводів апеляційної скарги не вбачається, які саме вимоги ПДР порушила ОСОБА_5, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, п.1 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316,317,319 ЦПК України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель