Справа № 11-225/11Головуючий у 1-й інстанції  Піцик В.М.

Категорія -   ч.1 ст.296 КК      Доповідач - Ваврів І.З.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів -   Коструби  Г.  І.,  Іващенка  О.  Ю.,  

з участю прокурора - Гузіка Й.М.

потерпілої - ОСОБА_1

представника потерпілої - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

засудженої - ОСОБА_4    

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляційною скаргою старшого помічника прокурора Заліщицького району Тернопільської області та  засудженої ОСОБА_4 на вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05 травня 2011 року, яким засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку  с. Голігради Заліщицького району Тернопільської області, українку, громадянку України, із вищою освітою, розлучену, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судиму,

за ч.1 ст.296 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до штрафу в розмірі 1 000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4  в її користь 1 700 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. моральної шкоди та 1 500 грн. витрат на правову допомогу.

Як визнав суд, ОСОБА_4, перебуваючи в Голіградській ЗОШ 1-го ступеня, що в с. Голігради Заліщицького району Тернопільської області, куди вона прийшла для з'ясування питання щодо поведінки свого сина ОСОБА_5, грубо порушила громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: в приміщенні 4-го класу вказаної школи затіяла сварку з потерпілою ОСОБА_1 в присутності вчительки німецької мови ОСОБА_6 та учнів, а також перебуваючи в коридорі школи під час навчального процесу, дочекавшись, коли з приміщення класу вийшла потерпіла ОСОБА_1, нанесла їй удар рукою в обличчя, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді садна на носі та правій щоці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень  

В апеляції засуджена ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, виправдавши її за ч.1 ст.296 КК України, та призначити покарання у виді штрафу за ч.1 ст.125 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.296 КК України, оскільки з потерпілою ОСОБА_1, як з учителькою її сина, у неї були неприязні відносини; показання потерпілої не відповідають дійсності і суд дав їм неправильну правову оцінку; нецензурно вона не висловлювалась і порядок у школі не порушувала. Одночасно засуджена ОСОБА_4 не заперечує факт заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, вказуючи, що лише захищалась від неї. Також просить скасувати вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову, оскільки вважає, що судом безпідставно задоволено вимоги потерпілої щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. На думку апелянта перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні не пов'язане з нанесеними нею тілесними ушкодженнями, а тому суд повинен був детальніше перевірити та дати належну оцінку документам, якими потерпіла обґрунтовувала свої позовні вимоги.  

В зміненій апеляції старший помічника прокурора Заліщицького району Тернопільської області, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, наводячи мотиви невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи в частині вирішенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди та коштів, витрачених потерплою на правову допомогу, просить скасувати в цій частині вирок Заліщицького районного суду від 5 травня 2011 року направивши справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який вирок суду щодо доведеності вини засудженої та  кваліфікації її дій вважає законним та обгрунтованим і тому просить залишити його в цій частині без зміни, однак скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову про відшкодування потерпілій матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що в цій частині цивільний позов залишився належним чином не досліджений; засуджену ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_3, які повністю підтримали подану  апеляцію і, з мотивів наведених у ній, просять змінити вирок Заліщицького районного суду від 05 травня 2011 року, перекваліфікувавши дії засудженої із ч.1 ст.296 КК України на ч.1 ст.125 КК України; потерпілу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7, які вирок суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим, а покарання  обране судом засудженій таким, що відповідає ступеню тяжкості та особі винної і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити, а апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення в частині доведеності вини засудженої та юридичної кваліфікації її дій, у справі не допущено. Висновки про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинних дій суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.

Обґрунтовуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, суд першої інстанції правильно вказав на послідовні покази потерпілої ОСОБА_1, яка детально описала обставини, за яких ОСОБА_4 порушуючи громадський порядок, знаходячись в приміщенні школи, заподіяла їй тілесні ушкодження.          (а. с.151-152)

При цьому, показання потерпілої ОСОБА_1 протягом усього часу досудового та судового слідства є незмінні та узгоджені між собою в деталях, що дало підстави місцевому суду при постановленні вироку прийняти їх до уваги як такі, що підтверджують винність ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину. (а. с.47-49, 151-152)

Окрім того, показання потерпілої об'єктивно стверджуються іншими доказами по справі, які також підтверджують винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який її засуджено.

Зокрема, показами свідка ОСОБА_6, яка підтвердила факт конфлікту, що виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в приміщенні класу Голіградської загальноосвітньої школи, де вона проводила урок, а також в подальшому в коридорі школи і коли вона вийшла з класу бачила як засуджена з потерпілою билися.          (а. с.152-153)

Показами свідка ОСОБА_8, якій потерпіла ОСОБА_1 відразу ж після конфлікту з ОСОБА_4 повідомила, що остання її побила. Прийшовши до школи вона побачила там  ОСОБА_1, в якої був подряпаний ніс та припухле лице.                    (а. с.154-155).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 09 грудня 2010 року ОСОБА_1 детально відтворила обставини, за яких виник конфлікт із засудженою ОСОБА_4, його тривалість та результат, що полягає в порушенні порядку в приміщенні школи під час навчального процесу та заподіяння їй тілесних ушкоджень.       (а. с.67-69)

З повідомлення завідувача Голіградської ЗОШ 1-го ступеня ОСОБА_8 в адресу начальника Заліщицького РВ УМВС України встановлено, що внаслідок конфлікту, який мав місце 22 квітня 2010 року в приміщенні школи між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був зірваний перший урок.          (а. с.84)  

Факт заподіяння засудженою ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень стверджується висновком експерта від 10 грудня 2010 року № 330, а також показаннями експерта ОСОБА_9, допитаного в судовому засіданні. (а. с.85, 157)  

Крім того, доводи засудженої, викладені в апеляції та підтримані в судовому засіданні апеляційної інстанції, щодо неправильної кваліфікації її дій та прохання перекваліфікувати їх і призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України свідчать про те, що остання визнає фактичні обставини справи, однак суб'єктивно дає їм неправильну юридичну оцінку.

Виходячи з аналізу вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України. Тому підстав для скасування вироку або перекваліфікації дій засудженої, про що остання ставить питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, доводи засудженої та прокурора  про неправильне вирішення судом цивільного позову заслуговують на увагу.

          Згідно ст.328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно

від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 „Про судову практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” суд, в силу ст.334 КПК України,  має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Однак цих вимог Закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_1, суд зіслався на довідку Заліщицької ЦКРЛ, листок непрацездатності та фіскальні чеки про придбання ліків і надання медичних послуг на суму 1 170, 85 грн. При цьому, в чеках про придбання ліків не вказано, які це медичні припарати, а суд не з'ясував необхідність їх придбання з метою лікування. Так само суд не прийняв до уваги відсутність в матеріалах справи історії хвороби потерпілої та не вирішив питання про дослідження цього документа або інших доказів, які давали б змогу узгодити питання щодо призначеного лікування та придбаних з цією метою ліків.

Також, суд першої інстанції належним чином не дослідив питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки у вироку не наведено жодних аргументів на предмет стягнення із засудженої в користь потерпілої 1 500 грн., потрачених на правову допомогу, зокрема —які послуги надавав адвокат, в скількох засіданнях приймав участь та інші обставини, які обґрунтовують суму витрат на правову допомогу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи прокурора про порушення вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні судом питання про  цивільно-правову відповідальність засудженої є обгрунтованими, а тому вирок Заліщицького районного суду від 05 травня 2011 року в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу слід скасувати, а справу в цій частині направити в той же суд на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, —

у х в а л и л а:

Апеляцію старшого помічника прокурора Заліщицького району Тернопільської області —задовльнити.

Апеляцію засудженої ОСОБА_4 —задовольнити частково.

Вирок Заліщицького районного суду від 05 травня 2011 року в частині вирішення цивільного позову про стягнення із засудженої ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу —скасувати,  а справу  в  цій частині  направити  в Заліщицький  районний суд  на новий

судовий розгляд  для вирішення в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок Заліщицького районного суду від 05 травня 2011 року про засудження ОСОБА_4 —залишити без зміни.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.З. Ваврів