Справа № 11-209/11Головуючий у 1-й інстанції Свачій І.М.
Категорія - ч.2 ст.355, ч.2 ст.146 КК Доповідач - Ваврів І.З.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Вавріва І.З.
Суддів - Кунця І. М., Коструби Г. І.,
з участю прокурора - Зозулі І.І.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Тернополя, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 08 квітня 2011 року, яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Кровочинці Волочиського району Хмельницької області, одружену, пенсіонерку, жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму
за ч.2 ст.355 КК України до 3 років позбавлення волі;
за ч.2 ст.146 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обрано 3 роки позбавлення волі
Відповідно до ст.75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік.
Відповідно до ст.76 КК України на засуджену ОСОБА_1 в період іспитового строку покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Кровочинці Волочиського району Хмельницької області, одруженого, пенсіонера жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого
за ч.2 ст.355 КК України до 3 років позбавлення волі;
за ч.2 ст.146 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обрано 3 роки позбавлення волі
Відповідно до ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік.
Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_4 в період іспитового строку покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Зарваниця Золочівського району Львівської області, одруженого, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3, раніше не судимого
за ч.2 ст.355 КК України до 3 років позбавлення волі;
за ч.2 ст.146 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обрано 3 роки позбавлення волі
Відповідно до ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік.
Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_5 в період іспитового строку покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Згідно вироку суду ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що 26 жовтня 2009 року близько 08 год. 10 хв., знаходячись поблизу перехрестя вулиць Степана Бандери —Тютюнника в м. Тернополі, вступили у злочинну змову з метою примушування потерпілого ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов'язань.
Реалізовуючи свій злочинний намір, застосовуючи до потерпілого фізичну силу, посадили ОСОБА_7 в автомобіль та відвезли його за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, де продовжуючи застосовувати до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, спільно завели його в приміщення сушильної кімнати на дев'ятому поверсі вказаного будинку та замкнули вхідні двері в це приміщення, залишивши у ньому ОСОБА_7, чим позбавили його можливості вільно пересуватися і залишити місце, в якому він не бажав перебувати.
При цьому, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 примушували ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов'язань, вимагаючи сплатити грошові кошти в сумі 45 538, 80 грн., які він їм повинен був відшкодувати відповідно до вироку Тернопільського міськрайонного суду від 14 січня 2002 року в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ним скоєною у 2001 році крадіжкою з їх квартири за адресою АДРЕСА_1.
В апеляціях
- помічник прокурор м. Тернополя, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та повернути кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.ст.146 ч2, 355 ч.2 КК України на новий судовий розгляд, мотивуючи це допущеними судом першої інстанції істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, які полягають в тому, що суд обґрунтував вирок недостатньо дослідженими та суперечливими доказами, які істотно впливають на законність прийняття рішення;
- засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять вирок суду скасувати і закрити провадження в справі, оскільки вважають, що інкримінованих їм злочинів вони не вчиняли. В обґрунтування поданої апеляції вказують на те, що насильства до ОСОБА_7 не застосовували, в автомобіль до них він сів добровільно і так само зайшов в сушильну кімнату, де вони його закрили, щоб він не мав можливості втекти. Вважають, що докази, на які послався суд, постановляючи вирок, є недостовірними та неправдивими. Просять врахувати, що всі їх дії по відношенню до потерпілого пов'язані з неможливістю виконати судові рішення про стягнення з ОСОБА_7 в їх користь заподіяних ним матеріальних збитків внаслідок скоєного ним злочину. Крім того ставлять питання про невідповідність призначеного їм покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Тернопільської області; прокурора, який посилаючись на порушення судом першої інстанції під час розгляду кримінальної справи вимог ст.370 КПК України, які полягають в тому, що суд обґрунтував вирок доказами, які фактично в судовому засіданні не досліджував, просить вказаний вирок суду скасувати, повернувши справу на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду; засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які повністю підтримали подану апеляцію і, з наведених у ній мотивів, стверджуючи про відсутність у їх діях складу інкримінованих їм злочинів, просять скасувати вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2011 року та закрити провадження у справі; перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію помічника прокурора м. Тернополя слід задовольнити, а апеляцію засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково, виходячи з наступного
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду має бути законним і обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.
Однак цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав, оскільки обставини справи розглянув поверхово, докази належним чином не дослідив, частину їх дослідив із порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку.
За змістом ст.334 КПК України суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини цими доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України, а висновки щодо оцінки доказів він викладає в точних і категоричних судженнях.
У вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд першої інстанції навів докази, в тому числі і ті, які не досліджував, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються. Тобто суд на обґрунтування своїх висновків щодо винності засуджених не проаналізував докази у справі і фактично не дав їм оцінки.
Як слідує з тексту вироку, обґрунтовуючи доведеність вини засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, місцевий суд навів показання потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які вони надали під час досудового слідства. Проте, факт оголошення цих показань у судовому засіданні в протоколі судового засідання не відображено. Таким чином, суд обґрунтував доведеність вини засуджених доказами, які фактично в судовому засіданні не досліджувались.
Крім того, відповідно до ст.257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Лише після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку на обґрунтування своїх висновків. Порядок допиту свідків та потерпілих у судовому засіданні встановлено статтями 303, 308 КПК України. У ст.306 цього Кодексу передбачено, що оголосити показання свідка та потерпілого, які вони давали під час дізнання чи досудового слідства, суд може з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу в разі наявності істотних суперечностей між зазначеними показаннями, неявки в судове засідання свідків або потерпілих, якщо їх явка з тієї чи іншої причини є неможливою, а також в інших передбачених законом випадках.
Усупереч зазначеним вимогам закону суд першої інстанції під час розгляду вищевказаної кримінальної справи, не оголошуючи показання потерпілого та ряду свідків, послався на них у вироку, не навівши даних про своєчасне та належне повідомлення цих осіб про виклик у судове засідання та не з'ясувавши причини їх неявки.
В даному випадку Тернопільський міськрайонний суд під час розгляду справи допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку і в силу ст.370 КПК України є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.365, 366, 367, 368 КПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а:
Апеляцію помічника прокурора м. Тернополя —задовольнити.
Апеляцію засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 –задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.ст.146 ч.2, 355 ч.2 КК України –скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в Тернопільський міьскрайонний суд в іншому складі суду.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.З. Ваврів