Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-6293\11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Глубоченко С.М.

99                              Доповідач Карпенко  О. Л.   

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.2011 року колегія суддів судової палати  апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої – Кривохижі В.І.,                    

суддів -           Черниш Т.В.,

                       Карпенка О.Л.  

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни», за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

       05 січня 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовами до Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зобов’язання відповідача здійснити їй, як «дитині війни», нарахування та виплату підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідачем протиправно не здійснювалася виплата підвищення пенсії у 2007 році, а з 2008 року здійснюється нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії у розмір, меншому ніж це передбачено Законом.

        Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2010 року визнано поважною причину пропуску позивачкою строку звернення до суду, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування позивачу підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2010 року. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачці підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

        Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування оскаржуваної постанови та постановлення нової про відмову в задоволені позовних вимог. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», норм Законів про державний бюджет на відповідні роки. Суд також не врахував того, що кошти на виплату підвищення пенсії відповідачу не надавалися, а Пенсійний фонд не зобов’язаний здійснювати таких виплат. Суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

        Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні.

        Вірно встановлено судом першої інстанції, що станом на 02 вересня 1945 року (дата закінчення Другої світової війни) позивачці, яка являється громадянином України, не виповнилося 18 років, а тому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус «дитини війни»та відповідно до ст. 6 цього Закону має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.

        Згідно ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та з урахуванням норми ст. 111 цього Закону дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

       Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

        Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.    

        Згідно ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме з 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

     На підставі наявних в матеріалах справи відомостей щодо пенсійних виплат здійснених відповідачем позивачці у 2007 році суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачці підвищення пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.    

      Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

       Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.

       З 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.

       У зв’язку з цим суд дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці підвищення пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року без урахування розміру мінімальної пенсії за віком, який визначений відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

       У 2009, 2010 роках змін до законодавства України, що регулює соціальний захист «дітей війни»не вносилося. Суд першої інстанції вірно вирішив спір про перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії за 2009, 2010 роки відповідно до норм ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».         

       Безпідставним є посилання відповідача на те, що законодавством не визначено орган на який покладено здійснення виплати підвищення пенсій «дітям війни»оскільки відповідач фактично самостійно здійснює таку виплату з 01 січня 2008 року.

       Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

       Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, Пенсійний фонд України та його територіальні органи у спірних правовідносинах виконують функції держави і на них покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії.

       Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати «дітям війни»30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не дотрималися вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вірно дійшов висновку про те, що відповідач не виконали своїх повноважень без поважних причини.

       Однак, задовольняючи позовні вимоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 січня 2009 року, суд визнав поважною причиною пропуску позивачкою строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, те, що позивачка має похилий вік та не мала відповідних повідомлень від відповідача.

        В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

        Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.   

       Згідно ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Статтею 100 ч. 1 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

       Відповідач у письмових запереченнях на позов просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

       Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

       Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії  за 2007-2009 роки подано до суду 05 січня 2010 року.

      Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суд з поважних причин, якими є її похилий вік та відсутність повідомлення з боку відповідача щодо наявності вище вказаних рішень Конституційного Суду України.

       Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає, що суд не врахував що виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивачка знала розмір цих виплат і в разі не згоди мала право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України. Докази того, що за віком позивач був позбавлена можливості безпосередньо звернутися до суду в справі відсутні. А тому висновок суду про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду і наявність підстав для поновлення строку є помилковим.

       З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивачки з позовом до суду,  колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та  зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 січня 2009 року залишити без розгляду.

        Враховуючи вимоги ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовною заявою –21 грудня 2009 року) та ст. 100 КАС України, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –скасувати та постановити нову, якою та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 05 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 02 квітня 2010 року з урахуванням раніше проведених їй виплат підвищення пенсії, як «дитині війни»за ці періоди. Позовні вимоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04 січня 2009 року –залишити без розгляду.

         У зв’язку з тим, що адміністративний позов задоволено частково, судові витрати (а.с. 1), здійснені позивачкою, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог.

         Керуючись  ч. 3 ст. 94, ст. 100, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України  колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

         Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі  Кіровоградської області задовольнити частково.

         Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2010 року по справі № 2а-1640/2010 скасувати.         

          Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 05 січня 2009 року по 31 січня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 02 квітня 2010 року з урахуванням раніше проведених їй виплат підвищення пенсії «дітям війни»за відповідні періоди.

         Позовні вимоги в частині вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з  01 січня 2008 року по 04 січня 2009 року – залишити без розгляду.

         Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 грн. 40 коп. судового збору.

       Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

         На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.

         Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча:

Судді: