Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1499\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.
45 Доповідач Карпенко О. Л.
УХВАЛА
Іменем України
27.07.2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Голованя А.М.,
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенко О.Л.
при секретареві - Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді заяву позовом ОСОБА_3 від імені якого дії представник ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
01 березня 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідачки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 1997 року він зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини у розмірі 1/6 частини його заробітку. Відповідачка досягла пенсійного віку і являється інвалідом І групи, отримує пенсію у зв’язку з чим не потребує його матеріальної допомоги. Він також являється інвалідом, але змушений додатково працювати задля забезпечення можливості сплачувати аліменти. Правовою підставою позову вказує норми ст. 75, 82 СК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2011 року в задоволені позову відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Скаргу обґрунтовано порушенням судом норм матеріального права. Відповідно до ч. 4 ст. 75 та ч. 3 ст. 82 СК України, якщо доходи (в т. ч. пенсія) одного із подружжя забезпечують йому прожитковий мінімум, встановлений законом, він вважається таким, що не потребує матеріальної допомоги і у зв’язку з цим його право на отримання аліментів може бути припинене за рішенням суду. Фактичний розмір пенсії відповідачки є більшим ніж встановлений законодавством прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Суд безпідставно послався на норму ч. 3 ст. 79 СК України.
Відповідачка подала письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких вказала, що норма ч. 3 ст. 79 СК України є спеціальною порівняно з нормами ст. 82 СК України, яка є загальною. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 1997 року з позивача стягнено аліменти у зв’язку з її інвалідністю, яка є безстроковою.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав вказаних у ній.
Представник відповідачки апеляційну скаргу не визнав.
Відповідачка повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи особисто в судове засідання не з’явилася.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідачки, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення руду –залишенню без зміні.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 1997 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, як непрацездатної дружини інваліда І групи, яка потребує матеріальної допомоги, стягнено аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходів) починаючи з 09 липня 1997 року.
Вказане рішення ухвалено на підставі норм ст. 32, 33 КпШС України.
Згідно ч. 1 ст. 32 КпШС України подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. В разі відмови в такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною, - на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) мають право по суду одержувати утримання (аліменти) від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу.
08 грудня 1997 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 9), але це не являється підставою для припинення зобов’язань щодо утримання колишнього подружжя.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на норми ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 82 СК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Проте вказано норма набула чинності у зв’язку з набуттям чинності СК України (01 січня 2004 року) і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли раніше.
Водночас норми СК України застосовуються до прав та обов’язків, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином підстави для припинення права одного з подружжя на утримання за рішенням суду, яке виникло до набрання чинності СК України і існує в подальшому, передбачені ст. 82 СК України. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 82 СК України, право одного з подружжя на аліменти, які були присудженні за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги.
Проте позивач не надав доказів того, що матеріальне становище відповідачки змінилося на стільки, що вона перестала потребувати матеріальної допомоги, адже вона залишається непрацездатною, інвалідом І групи, інших доходів, крім пенсії, не має.
Позивач у позові не посилався на те, що він неспроможний надавати матеріальну допомогу відповідачці.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :