ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.11 Справа № 17/121/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ
про стягнення 31154 грн. 73 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1., довіреність № 20 від 01.01.2011;
від відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 466 від 20.04.2011;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 12116,50 грн. інфляційних нарахувань у сумі 15625,87 грн. та 3% річних в сумі 3412,36 грн., за договором про постачання електричної енергії № 1029на від 01.12.2008.
У судовому засіданні 04.08.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 05.08.2011 на 10 год. 30 хв.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву згідно якого він просить зменшити суму санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на 50%, у в’язку зі складним фінансовим становищем підприємства.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
01.12.2008 між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання»(позивач у справі), як Постачальником, та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 1029на на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною приєднаною потужністю 2150 кВт величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно з додатками до Договору „Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача”, а Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.
У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.
Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію та послуги з перетікання реактивної енергії, за період з листопада по грудень 2010 року на загальну суму 245662,72 грн., яка стягнута рішенням господарського суду від 27.02.2011 у справі № 9/14/2011.
На час розгляду даної справи заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені в сумі 12116,50 грн. за період з 02.12.2010 по 01.04.2011, 3% річних у сумі 3412,36 грн. за період з 15.12.2011 по 01.06.2011 та інфляційних нарахувань у сумі 15625,87 грн. за період з грудня 2010 року по травень 2011 року.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Позивач просить стягнути 3% річних у сумі 3412,36 грн. за період з 15.12.2011 по 01.06.2011 та інфляційних нарахувань у сумі 38011,76 грн. за період з грудня 2010 року по травень 2011 року, нараховані на заборгованість, стягнуту за рішеннями господарського суду Луганської області у справі № 9/14/2011 від 27.02.2011.
Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 9/14/2011 від 27.02.2011 між тими ж сторонами стягнуто на користь позивача у даній справі борг за активну електроенергію у сумі 221063,55 грн., послуги з перетікання реактивної енергії в сумі 24599,17 грн.
Вищезазначене рішення суду є такими, що набрали законної сили та позивачу видані судом накази на примусове стягнення боргу.
Тому у частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі №9/14/2011, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 3412,36 грн. за період з 15.12.2011 по 01.06.2011 та інфляційних нарахувань у сумі 38011,76 грн. за період з грудня 2010 року по травень 2011 року відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 12116,50 грн.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 12116,50 грн. за період з 02.12.2010 по 01.04.2011, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.
Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, з якого вбачається, що у 1-му кварталі 2011 року відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.
Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 6058,25 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.
Клопотання позивача про зменшення санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних нарахувань на 50 % судом відхиляється з огляду на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не є за своєю природою санкціями, а тому не можуть бути зменшені за рішенням суду.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 12116,50 грн. інфляційних нарахувань у сумі 15625,87 грн. та 3% річних в сумі 3412,36 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню з віднесенням всіх судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України. В решті позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937: пеню в сумі 6058,25 грн., 3% річних у сумі 3412,36 грн. та інфляційні нарахування у сумі 15625,87 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 311,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. на п/рахунок № 2600518645 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 09.08.2011.
Суддя О.С. Фонова