ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.11 Справа № 17/90/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанська сода”, м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 59950 грн. 46 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 20 від 01.01.2011;
від відповідача –ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 31.03.2000 Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, довіреність №23-1-6 від 11.01.2011;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 48411,95 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 10528,54 грн., заборгованості за перетікання реактивної електроенергії у сумі 1009,97 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2011 надав суду відзив №30-1-12 від 15.07.2011, в якому зазначено, що визнає позов частково, з підстав вказаних у відзиві, зокрема, посилаючись на пункт 4.4.2 Договору відповідач зазначає, що не повинен сплачувати двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, оскільки плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужність 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд
встановив:
Між ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” (позивач у справі), як Постачальником, та ВАТ “Лисичанська сода” (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір №37 від 01.12.2010 на постачання електричної енергії (далі – Договір), за яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною приєднаною потужністю 343 кВт величини якої по кожному об’єкту зазначені у додатках до Договору „Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача”, а Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.
Також сторони уклали додаток до Договору „Обсяги постачання електричної енергії Споживачу” за місяцями 2011 року, згідно якого в січні 2011 року обсяг електроенергії, що постачається, склав 35000 кВт*год, а у березні –27000 кВт*год.
У відповідності з п. 9 Додатку “Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків, Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.
На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі згідно з додатком „Обсяги постачання електричної енергії Споживачу” та поставлено електричну енергію відповідачеві в січні-березні 2011 року на суму 96823,90 грн.
Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої електроенергії у встановлені строки не виконано, оплату здійснено частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги з постачання активної електроенергії надані у січні-березні 2011 року у сумі 48411,95 грн. та борг з перетікання реактивної електроенергії за січень-березень 2011 року у сумі 1009,97 грн., яку відповідач не погасив у терміни зазначені у п. 9 Додатку “Порядок розрахунків” до Договору.
Крім того, згідно актів про використану електроенергію від 01.02.2011 та від 01.04.2011 Споживачем у січні 2011 року спожито 47042 кВт*год, а у березні 2011 року –31730 кВт*год, тоді як ліміт споживання склав 35000 кВт*год у січні та 27000 кВт*год у березні, згідно умов Договору. Отже, відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії у січні 2011 року на 12042 кВт*год та у березні 2011 року на 4790 кВт*год.
Згідно пункту 4.4.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує постачальнику двохкратну вартість між фактично спожитою та договірною величиною.
Позивачем нарахована двохкратна вартість надмірно спожитої електроенергії в січні 2011 року в сумі 8673,85 грн. та в березні 2011 року –1854,69 грн. та на вказану суму виставлено рахунки, які не сплачені відповідачем, у зв’язку з зазначеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вищевказаних сум та вартості активної електроенергії в сумі 48411,95 грн. та заборгованості з перетікання реактивної електроенергії в сумі 1009,97 грн.
Відповідач надав суду відзив №30-1-12 від 15.07.2011, яким позов визнає частково, з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату (а.с.26-30, 32-42).
Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії у сумі 48411,95 грн. та реактивної електроенергії у сумі 1009,97 грн. в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем, а тому вказані суми боргу підлягають стягненню з відповідача.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії в січні 2011 року в сумі 8673,85 грн., в березні 2011 року –1854,69 грн., всього в сумі 10528,54 грн.
Частиною 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Матеріалами справи (а.с.25,37) підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу в обсязі 47042 кВт*год у січні 2011 року та 31790 кВт*год у березні 2011 року.
На сплату спожитої електроенергії було виставлено рахунки № 37/РЕМ/1/1 від 02.02.2011 на суму 40666,98 грн., № 37/РЕМ/3/1 від 01.04.2011 на суму 40666,98 грн. та 29541,82 грн. відповідно, які відповідачем сплачено частково на суму 20333,49 грн. та 14770,91 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.8).
У зв’язку з частковою оплатою вказаних рахунків за спожиту у січні та березні 2011 року активну електроенергію, позивач просив стягнути її вартість з відповідача, та суд дійшов висновку про правомірність заявленої вимоги, про що вказано вище.
Отже, відповідачем вже було частково сплачено вартість надмірно спожитої електроенергії у січні 2011 року на суму 8673,85 грн. та судом задоволено вимогу про стягнення вартості всієї, в тому числі і надмірно спожитої у січні 2011 року електроенергії в обсязі 12042 кВт*год. на суму 8673,85 грн. Тобто двократна вартість надмірно спожитої електроенергії вже частково сплачена позивачем та в іншій частині стягнута судом.
Проте, позивачем помилково заявлено до стягнення ще однократну вартість надмірно спожитої електроенергії у сумі 8673,85 грн., що за підсумком складає вже трьохкратну її вартість, що суперечить умовам Договору та чинному законодавству в сфері електроенергетики.
Таким чином, вартість надмірно спожитої електроенергії у сумі 8673,85 грн. безпідставно заявлена позивачем, а тому в її стягненні слід відмовити.
Щодо вартості надмірно спожитої електроенергії у березні 2011 року в сумі 1854,69 грн., то вона обрахована з урахуванням приписів чинного законодавства, зокрема, частини 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що він не повинен сплачувати двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, оскільки плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужність 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше, яким він не являється, є безпідставними з огляду на те, що дане обмеження застосовується до стягнення плати за перевищення договірної величини потужності, а не договірної величини обсягів споживання електроенергії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Лисичанська сода”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Красна, буд. 1, ідентифікаційний код 00204889, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:
- заборгованість за активну електроенергію у сумі 48411,95 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 1854,69 грн. на п/р зі спеціальним режимом використання № 260323269060 у філії ЛОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України”,, МФО 304665, видати наказ;
- заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 1009,97 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 512,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 201,85 грн. на п/р № 2600518818 в ЛОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 08.08.2011.
Суддя О.С. Фонова