Справа № 22ц/1290/3517/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі
головуючого судді Іванової І.П.,
суддів: Парінової І.К., Єрмакова Ю.В.
при секретарі – Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, в якому просили усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати правочин недійсним.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі. Суд усунув перешкоди в користуванні та розпоряджанні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 своєю власністю: АДРЕСА_1 в ОСОБА_5 шляхом виселення ОСОБА_1 з вищезазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язано СГІРФО Сєвєродонецького МВ УМВС в Луганській області зняти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
ОСОБА_1 не погодився із рішенням та надав на нього апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, наявні у неї докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що згідно свідоцтва про право власності на житло № 269 від 09.09.1999 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. ОСОБА_1 хоча й зареєстрований за вказаною адресою, але не проживає в квартирі з 2005р., тобто більше одного року. Приватизація квартири відбулась відповідно до закону.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ухваливши рішення про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки вони просили усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою тільки шляхом зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а не виселення.
Суду слід було у відповідності до вимог ч. 4 ст.10 ЦПК України, яка зобов’язує суд сприяти всебічному та повному з’ясуванню обставин справи та попереджати сторони про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, роз’яснювати позивачу наслідки не уточнення ним позовних вимог, запропонувати позивачам уточнити свої вимоги.
Крім того, СГІРФО Сєвєродонецького МВ УМВС в Луганській області залучено до розгляду справи в якості зацікавленої особи і приймаючи рішення про зобов’язання служби громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Сєвєродонецького МВ УМВС в Луганській області про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1, суд фактично вирішив питання про права і обов,язки особи, яка не була залучена до участі у справі у якості відповідача, зобов’язувати ж виконати будь – яке прийняте судом рішення можна саме сторону по справі ( позивача та відповідача), а не інших учасників процесу. Залучення служби громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Сєвєродонецького МВ УМВС в Луганській області до участі у справі у якості зацікавленої особи не позбавляє суд необхідності притягнення даної організації до участі у справі саме у якості сторони по справі, адже процесуальне положення та права і обов’язки сторони по справі та зацікавленої особи не співпадають.
Порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального закону є підставою у відповідності зі ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вимоги якої на протязі розгляди справи не були уточнені, про що свідчать матеріали справи, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником зазначеної квартири, шлюб ОСОБА_2 з ним розірвала, позивачі просили усунути перешкоди у здійсненні ними права користування та розпорядження своєю власністю-квартирою шляхом зняття ОСОБА_1 з реєстрації за зазначеною адресою. Однак, згідно ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003р. зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, або остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Системний аналіз даної норми права свідчить про те, що зняття з реєстрації провадиться при наявності для того відповідних підстав, визначених законом. Зокрема за рішенням суду це може мати місце тільки у разі позбавлення особи права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням чи визнання особи безвісно відсутньою або померлою.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Проте суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки належних доказів в обґрунтування свого позову ОСОБА_1 не надав, а у відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно ч.2ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Спростувати факт підпису в довідці про надання дозволу на відкриття депозитного рахунку на суму житлового чеку неповнолітнім дітям та проведення по ньому операцій в установах Ощадбанку від його імені ОСОБА_1 міг тільки висновком судово - почеркознавчої експертизи, яка не була проведена по причині його відмови оплатити роботу експерта. Суд зробив висновок на підставі наданих доказів.
Вимога апелянта про направлення справи на новий розгляд до того ж суду задоволенню не підлягає, оскільки з внесенням змін у ЦПК України з 30.07.2010р. суд апеляційної інстанції не має таких повноважень.
На підставі викладеного, керуючись п.3ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, ст..316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2011року змінити.
В частині задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування та розпорядженні власністю та зняття з реєстраційного обліку скасувати. Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позову.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: