2-а-71/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09 лютого 2011 року     Подільський районний суд м.Києва в складі:

                                    головуючого - судді  Зіміної В.Б.,

                                    при секретарі Сиваченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС м. Немирів Коваленко Івана Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення;-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся  до суду з вищезазначеним позовом, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122   КпАП України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою інспектора ДПС роти ДПС м. Немирів Коваленко І.І. від 20.09.10р. на нього було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Так,  20.09.10р. о 13.40 год. він рухався автомобілем «Сузукі» д.н. НОМЕР_1 в с. Кунка зі швидкістю 70-75 км/год. та в цей час був зупинений інспектором ДПС Коваленко І.І. за порушення вимог п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КпАП України. На підтвердження викладеного, інспектор продемонстрував прилад «СОКІЛ» № 0301336 на якому була зафіксована  швидкість ніби то автомобіля позивача, що становила 97 км/год. На момент фіксації швидкості інспектор ДПС та його службовий автомобіль знаходився на відстані 30-50 метрів від дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту Кунка».

Позивач вважає, що постанова інспектора є незаконною та необґрунтованою, оскільки виносилась за результатами фіксації швидкості за допомогою приладу «Сокіл». У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності вимірюваної швидкості саме його автомобілю. Встановити та довести, що виміряна швидкість належить саме його автомобіля, неможливо, оскільки різниця у кілька секунд або градусів може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача. Тому, постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених вище та просив його задовольнити та пояснив, що він рухався з дотриманням ПДР і встановлені п. 12.4 ПДР обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год. не порушував.

Відповідачі у судове засідання двічі не з’явились, причини неявки не повідомили, хоча своєчасно повідомлялись про день і час слухання справи.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, керуючись вимогами ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в справі документів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 20.09.10р. інспектором ДПС роти ДПС м. Немирів Коваленко І.І. був складений протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що 20.09.10р. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Сузукі» д.н. НОМЕР_1 в населеному пункті с. Кунка, рухався зі швидкістю 97 км/год та перевищив встановлену швидкість руху на 37 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, позивач не погодився з правопорушенням про що зазначив в протоколі (а.с.6).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову – АВ № 255803 від 20.09.10р., про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення  передбаченою ст. 122 ч.1 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.(а.с.5).

Відповідно до п. 12.4  ПДР в населених пунктах рух транспортних засобів дозволений зі швидкістю не більше 60 км/год.

Згідно ч.1 ст. 122 КпАП України адміністративна відповідальність настає при перевищенні водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год.

Відповідно до п.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач в судове засідання не з’явився та не надав пояснень та доказів.

Враховуючи пояснення, які надав позивач у судовому засіданні та зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення від 20.09.10р., а також те, що відповідач не надав суду доказів правомірності свого рішення, а саме підтвердження вини позивача в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАп України,  суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача оскільки надані докази свідчать про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України.

На підставі викладеного, ст.ст. 122 ч.1, 247 КпАП України, керуючись ст.ст. 71, 158-163, ч.2 ст. 171-2 Кодексу Адміністративного Судочинства України,  суд;-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову Серії АВ № 255803 від 20.09.10р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КпАП України – скасувати.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КпАП  України закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.  

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                      Зіміна  В.  Б.