Справа №2-418/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(повний текст)

27 квітня 2011 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді                          Кудрявцева І.В.

при  секретарі                                            Черніхові А.М.

за участі позивачки                               ОСОБА_1

відповідача                                        ОСОБА_2

представника відповідача                ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування. В обґрунтування свого позову посилається на те, що вона 07.10.2005 року подарувала своєму синові ОСОБА_2 ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Даний правочин 07.10.2005 року був посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області. Цей правочин вона вчиняла з тією метою, що її син буде її доглядати та нею опікуватися, оскільки вона є інвалідом першої групи, ветераном війни, потребує постійного стороннього догляду. До недавнього часу так і було, однак півроку тому він почав поводити себе з нею зухвало, постійно її принижує, не надає ніякої допомоги, погрожує, що вижене її з будинку, який вона йому подарувала і продасть його. З огляду на це вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання. Її позов було задоволено і 28.12.2010 року була визнана мирова угода між нею та її сином ОСОБА_2, згідно якої її син зобов’язаний виплачувати їй суму у розмірі 400 гривень у рахунок аліментів на її утримання. Однак її більш за все лякає перспектива опинитися на вулиці без даху над головою, тому що іншого житла ніж подарована нею відповідачу частина будинку у неї немає, крім того їй не так вже багато залишилося жити, однак і цей залишок часу її син – відповідач ОСОБА_2 робить для неї таким, що вона не може винести і погрожує продати частину будинку, яку вона йому подарувала. Цей будинок вона будувала зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_5 з 1949 по 1950 роки і він для неї має не стільки матеріальну цінність скільки немайнову. З цим будинком пов’язані вагомі обставини у її житті такі, як народження у ньому її дітей, тривале проживання з її чоловіком, зведення даного будинку власноруч. Договір дарування є не тільки правовою формою безвідплатної передачі речі у власність, однак і проявом довіри, її доброго відношення до її сина відповідача ОСОБА_2, тому одночасно з правовим виникають відношення морального характеру. Вона розуміє, що закон не може покласти на її сина ОСОБА_2 морального обов’язку у подальшому ставитися до неї з повагою після передачі дарунку, однак його негативне ставлення до неї у теперішній час і мета позбутися будинку і разом з ним її, не дає їй права це замовчувати, тому вона і звертається до суду. Дії її сина ОСОБА_2 спрямовані на втрату дарунку почали відбуватися останні півроку, тому термін для подання відповідного позову до суду вона витримала. У зв’язку з чим, посилаючись на ч.2 ст.727 ЦК України просила суд винести рішення, яким розірвати договір дарування ? частини жилого будинкуНОМЕР_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1, який укладено 07.10.2005 року між дарувальником ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_2 і посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області.

Третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, до початку судового засідання надав заяву, у якій не погоджувався з позовом, вважав, що правочин посвідчено згідно з нормами чинного законодавства України, та просив розглянути справу за його відсутності, у зв’язку з чим суд на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_4

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що її син ОСОБА_2 завжди до неї їздив, допомагав, і у 2005 році вона сама вирішила подарувала йому своє житло, ніхто їй не наказував подарувати житло саме йому. Вона не розповідала доньками про те, що подарувала житло лише сину, потім, коли доньки дізнались про це, то обурювались цим. Потім її син відповідач ОСОБА_2 перестав їй допомагати. Посилаючись на ч.2 ст.727 ЦК України просила суд винести рішення, яким розірвати договір дарування ? частини жилого будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1, який укладено 07.10.2005 року між дарувальником ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_2 і посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 не визнав, пояснив, що позивачка ОСОБА_1 сама запропонувала подарувати йому частину будинку і сама ходила оформляти документи на будинок, потім позивачка ОСОБА_1 почала вимагати розірвання договору, і він виписався зі вказаного будинку, забрав з будинку свій паспорт і більше не приходив до позивачки ОСОБА_2 Він позивачку не виганяв і не виганяє з будинку і не збирається продавати будинок, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2-303/2009, суд приходить до наступного:

Свідок ОСОБА_6 показав, що позивачка ОСОБА_1 є його бабусею, а відповідач ОСОБА_2 є його двоюрідним дядьком, що він є сусідом позивачки ОСОБА_1 та що він знає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 конфлікт, та що вже протягом двох-трьох років він не бачив, як ОСОБА_2 приїжджає до ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що вона є сусідкою відповідача ОСОБА_2 та що вона знає, що раніше між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були хороші стосунки, а потім коли ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 будинок між ними стосунки зіпсувались. Ніяких погроз з боку ОСОБА_2 стосовно позивачки ОСОБА_1 не було.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона є сусідкою відповідача ОСОБА_2 та що вона знає позивачку ОСОБА_1, раніше до погіршення стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, їздила до неї разом з ОСОБА_2 допомагати по господарству. Ніяких погроз для ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не створює.

Відповідно до копії договору дарування частини жилого будинку від 07.10.2005р.(а.с.8), ОСОБА_1 –Дарувальник зобов’язується передати ? частину жилого будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташованого по вулиці АДРЕСА_1, у власність Обдарованого -ОСОБА_2 безоплатно, а Обдарований зобов’язується прийняти цю ? частину жилого будинку.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи (а.с.94-98 цивільної справи №2-303/2009) рукописний запис «ОСОБА_1»та підпис від її імені, розташовані в договорі дарування частини жилого будинку, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07 жовтня 2005 року, виконано ОСОБА_1.

Ухвалою Старобільського районного суду від 22.10.2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною та визнання права власності на ? частину домоволодіння, залишено без розгляду на підставі заяви позивачки (а.с.104 цивільної справи №2-303/2009).

Згідно довідки виконкому Вишневої сільської ради (а.с.28) ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено, що на підставі договору дарування частини жилого будинку від 07.10.2005 року, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 ? частину жилого будинку АДРЕСА_1. Даний договір на теперішній час не визнаний недійсним та не розірвано.

Беручи до уваги, що відповідно до ч.2 ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, і у судовому засіданні не встановлено доказів того, що обдаровуваний –відповідач ОСОБА_2 створює загрозу втрати дарунку, а навпаки - встановлено, що відповідач ОСОБА_2 взагалі не приїжджає до позивачки та не погрожує їй, про що у судовому засіданні показали свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та що у судовому засіданні підтвердив відповідач ОСОБА_2, а оскільки відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договору дарування –відмовити за недоведеністю.

Керуючись ч.2 ст.727 ЦК України, ст.ст.10,11,60,209,212,214-215,218 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договору дарування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

                    Суддя