Справа № 2-1372/11

РІШЕННЯ  

іменем України

 15.06.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                     - Сенюти В.О.

при секретарі                              - Бузовері А.О.,

за участю

представника позивача           – Мостового О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд Фінанси», Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцінвестбуд», 3-ті особи: Деснянська районна у м. Києві державна   адміністрація, Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд», Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договір від 21 липня 2009 року № 156-С (надалі по тексту оспорюваний договір) укладений між ТОВ «Гаразд фінанси» та ОСОБА_2  про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» житлового будинку АДРЕСА_2. Визнати за КП «Житлоінвестбуд - УКБ» майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 25 вересня 2003 року рішенням Київської міської ради затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва житлових будинків. 28 січня 2005 року між Деснянською РДА, як замовником, КП «Ватутінськінвестбуд», як виконавцем, та ТОВ «Соцінвестбуд», як інвестором, укладено договір, предметом якого було інвестування будівництва житлового будинку АДРЕСА_2. Згідно вказаного договору було погоджено розподіл площ житлових приміщень у будинку, а саме: замовник отримує у власність 10% від загального обсяг площ житлових приміщень будинку , інвестор - 90%, з яких 2% передає на службове житло експлуатуючій організації.

          Згідно з актом від 2008 року про розподіл квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2, підписаного ТОВ «Соцінвестбуд», до Деснянської РДА повинні бути передані 19 квартир, в тому числі і спірна квартира -- квартира № 113. ТОВ «Соцінвестбуд» в порушення умов вказаного договору, не передало Деснянській РДА розподілені 19 квартир, а реалізувало їх через ТОВ «Гаразд фінанси» відповідачу ОСОБА_2

          Рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року скасовано п. 43 рішення від 25 вересня 2003 року, тобто про виділення земельної ділянки на якій здійснювалось будівництво. Рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року КП «Житлоінвестбуд-УКБ» надано у постійне користування земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво, та визначено КП «Житлоінвестбуд-УКБ» замовником будівництва. Рішенням Київської міської ради від 26 листопада 2009 року Деснянській РДА доручено передати ГУ житлового забезпечення та КП «Житлоінвестбуд - УКБ» усі вільні квартири в будинку АДРЕСА_2 та акти (протоколи) розподілу квартир, укладені з інвесторами, в тому числі ТОВ «Соцінвестбуд».

          У зв’язку із переданням повноважень замовника будівництва вищевказаного будинку КП «Житлоінвестбуд - УКБ», останнє і просить визнати недійсним договір, укладений між ТОВ «Гаразд фінанси» та відповідачем ОСОБА_2, а також визнати за КП «Житлоінвестбуд-УКБ» майнові права на спірну квартиру.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та пояснив, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений в наслідок обману, а саме ТОВ «Гаразд фінанси» обмануло відповідача ОСОБА_2, в обґрунтування другої вимоги, представник позивача послався на невиконання ТОВ «Соцінвестбуд» своїх зобов’язань перед Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, а також на повноваження КП «Житлоінвест - УКБ» як замовника будівництва.

          Представник відповідача ОСОБА_2 на початку судового засідання заперечив проти вимог позову.

          ТОВ «Соцінвестбуд», ТОВ «Гаразд фінанси», Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, КП «Ватутінськінвестбуд» та ГУ житлового забезпечення виконавчого органу КМР в судове засідання не з’явилися, про день. Час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено в судовому засіданні, 25 вересня 2003 року рішенням Київської міської ради № 31/905 затверджено проект відведення земельної ділянки Деснянській районній у м. Києві раді для будівництва житлових будинків з об’єктами соціально-побутової інфраструктури (а.с.9-11).

          28 січня 2005 року між Деснянською РДА, як замовником, КП «Ватутінськінвестбуд», як виконавцем, та ТОВ «Соцінвестбуд», як інвестором укладено договір, предметом якого було інвестування будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с.21-24). Згідно вказаного договору було погоджено розподіл площ житлових приміщень у будинку, а саме: замовник отримує у власність 10% від загального обсягу площ житлових приміщень, інвестор - 90%, з яких 2% передає на службове житло експлуатуючій організації.

          Сторонами вказаного договору було підготовлено проект акту про розподіл квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2, але вказаний акт не було підписано обома сторонами (а.с.25 - 26). Оскільки акт підписано не було, заплановані 19 квартир, в тому числі і спірна квартира, від ТОВ «Соцінвестбуд» до Деснянської РДА передані не були.

          21 липня 2009 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Гаразд фінанси» договір № 156-С про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с.47-50). За вказаним договором відповідач ОСОБА_2 зобов’язувався передати ТОВ «Гаразд фінанси» в управління грошові кошти, а останнє – здійснити управління цими коштами в інтересах довірителя з метою фінансування будівництва об’єкта інвестування, а саме квартири у будинку АДРЕСА_2.

          Відповідач ОСОБА_2 сплатив всі належні кошти за договором в загальному розмірі 522.625 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21 липня 2009 року (а.с.54).

          23 липня 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво, що підтверджує закріплення за довірителем об’єкт інвестування, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.27).

          23 вересня 2009 року об’єкт інвестування – квартиру було передано відповідачу ОСОБА_2 згідно акта прийому –передачі (а.с.56).

          Рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року № 612/450 скасовано п. 43 рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 31/905 щодо надання Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації земельних ділянок для будівництва; розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки; надано КП «Житлоінвестбуд-УКБ» в постійне користування земельну ділянку площею 6,1021 га для будівництва житлових будинків з об’єктами соціально-побутової інфраструктури в 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; крім того визнано КП «Житлоінвестбуд-УКБ» замовником завершення будівництва житлових будинків № 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14 у 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина. Вказаним рішенням Деснянська районна державна адміністрація була зобов’язана у тижневий термін передати ГУ житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації передати всі вільні квартири у житлових будинках № 1-14 та акти (протоколи) розподілу квартир, укладені між Деснянською РДА та інвесторами. (а.с.15-18).

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори.

Оскільки Деснянська РДА, КП «Ватутінськінвестбуд» та ТОВ «Соцінвестбуд» уклали 28 січня 2005 року договір на інвестування будівництва у Деснянському районі м. Києва, вони набули взаємних прав та обов’язків.

Так як ТОВ «Гаразд фінанси» та ОСОБА_2 уклали 21 липня 2009 року договір про участь у фінансуванні будівництва виду «А» житлового будинку АДРЕСА_2, вони також набули взаємних прав та обов’язків. Відносини врегульовані вищеназваним двома договорами не є тотожними.

Визнання рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року КП «Житлоінвестбуд-УКБ» замовником завершення будівництва житлових будинків № 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14 у 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина, не встановлює правонаступництва для КП «Житлоінвестбуд-УКБ» всіх прав та обов’язків після Деснянської РДА за договором від 28 січня 2005 року, укладеним між Деснянською РДА, КП «Ватутінськінвестбуд» та ТОВ «Соцінвестбуд», предметом якого було інвестування будівництва житлового будинку № 3, оскільки заміна однієї сторони договору повинна бути узгоджена сторонами, крім того, спірна квартир знаходиться в будинку № 3 , а не в будинках, щодо яких КП «Житлоінвестбуд-УКБ» визнано замовником завершення будівництва.

Відмовляючи в задоволенні вимоги позову щодо визнання недійсним договору, укладеного 21 липня 2009 року ОСОБА_2 та ТОВ «Гаразд фінанси» за № 156-С про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» житлового будинку АДРЕСА_2, суд виходив з наступного.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» роз’яснено, що згідно статей 229–233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов’язань, які виникли з правочину, і не пов’язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Зміст наведених норм та роз’яснень Пленуму дають підстави для висновку, що звернутись до суду з позовом про визнання правочину, вчиненим внаслідок обману, може звернутись сторона цього правочину, яка вважає, що інша сторона цього договору ввела її в оману.

КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не є стороною оспорюваного договору, а отже не має права оскаржувати вказаний договір, тим більше вказуючи на те, що ТОВ «Гаразд фінанси» обмануло ОСОБА_2, оскільки сторони договору його не оспорюються, а навпаки – виконали договір та отримані бажані наслідки, і жодна із сторін договору не вважає, що мав місце обман при його укладенні.

          Відмовляючи в задоволенні вимоги позову про           визнання за КП «Житлоінвестбуд-УКБ» майнових права на квартиру АДРЕСА_1, суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Статтею 2 Закону встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

          Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

          Статтею 7 цього Закону встановлено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

          Статтею 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

          Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.

          Умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

          Стаття 19 Закону визначає, що захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих та створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.

          Так, Законом України «Про інвестиційну діяльність» не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об’єкти інвестицій. Разом з тим, ч. 7 ст. 8 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

          Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництва житла та операціях з нерухомістю».

          Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об’єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об’єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.

          Відповідно до ст. 10 Закону в договорі має бути передбачене зобов’язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об’єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов’язань перед управителем. За кожним об’єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об’єктом будівництва, з відкладальними умовами.

Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об’єкти інвестування, майнових прав на ці об’єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.

          Таким чином, спеціальне законодавство України передбачає передачу майнових прав на об’єкти інвестування, в тому числі й на ті об’єкти, які на момент передачі таких прав не прийняті в експлуатацію, а отже і право на визнання за конкретною особою – інвестором – майнового права на об’єкт інвестування.

          Оскільки КП «Житлоівестбуд-УКБ» не було інвестором будівництва, не фінансувало будівництво спірної квартири, тому не має законних підстав претендувати на майнові права на спірну квартиру. Крім того, встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 набув права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, оскільки в повному обсязі сплатив кошти на її будівництво.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що обґрунтування позову є надуманими, не ґрунтуються на законі, а отже відсутні підстави для його задоволення.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 203, 215, 229, 230 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі  апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня його проголошення.