Справа № 2-3892/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"01" червня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді                     Савицького О.А.

при секретарі                           Дикому Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за  позовомОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк»про стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 року позивачка в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк»безпідставно отримані кошти у розмірі 759,00 гривень, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1870,93 гривень та понесені судові витрати.

01.06.2011 року позивачка зменшила свої позовні вимоги, та просила суд стягнути безпідставно отримані кошти в розмірі 759,00 гривень, інфляційні витрати у розмірі 79,69 гривень, три відсотки річних від простроченої суми за весь період прострочення у розмірі 20,52 гривень та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, вважає його безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає. Крім того, представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких посилається на те,  що кошти у розмірі 759,00 гривень були  добровільно оплачені позивачкою банку за надання послуг зберігання цінностей в індивідуальному банківському сейфі, а відповідно не можуть вважатися безпідставно отриманими.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши надані  докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1., яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір №298 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу для зберігання цінностей.

ІНФОРМАЦІЯ_1у ОСОБА_3 помер.

Щодо спадщини померлого в Дев’ятій Київській  Державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа № 643/08.

Єдиним спадкоємцем ОСОБА_3, який прийняв спадщину, що залишилась після його смерті, є син померлого ОСОБА_2, 1999 року народження.

До ОСОБА_2, як до єдиного спадкоємця ОСОБА_3,  перейшли усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в тому числі, права по договору № 298 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу №НОМЕР_1,  розташованого в сховищі для індивідуальних сейфів відповідача.

10.07.2009 року, після спливу встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивачка, діючі в інтересах свого сина, звернулась до відповідача з заявою, в якій просила видати єдиному спадкоємцю вміст індивідуального сейфу №НОМЕР_1. В якості підтвердження статусу спадкоємця позивачка надала банку свідоцтво про народження ОСОБА_2 та свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна (легковий автомобіль).

У відповідь на дану заяву відповідачем було надано лист від 04.08.2009 року №2-2-3/1, яким було відмовлено у видачі  майна, яке зберігалось в індивідуальному сейфі №НОМЕР_1, в зв’язку з тим: «…що в Свідоцтві про право на спадщину нічого не сказано щодо індивідуального сейфу №НОМЕР_1».

02.09.2009 року позивачка, звернулась до Дев’ятої Київської Державної нотаріальної контори з заявою, в який просила видати її сину свідоцтво про право на спадщину, на майнові права Клієнта за договором №298 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу №НОМЕР_1 для зберігання цінностей від 14.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_3та АБ «Факторіал Банк»( в теперішній час ПуАТ «СЕБ Банк»).

Листом від 08.09.2009 року № 3999, у видачі такого свідоцтва нотаріусом Дев’ятої Київської Державної нотаріальної контори було відмовлено, оскільки  у даному випадку неможливо визначити склад спадкового майна.  

16.09.2009 року Дев’ятою Київською Державною нотаріальної конторою була видана довідка № 4115 від 16.09.2009 року, яка підтверджує, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті гр. ОСОБА_3.

30.09.2009р. позивачка повторно звернулась до відповідача з заявою про видачу цінностей, які зберігались в індивідуальному сейфі №НОМЕР_1, до якої додала копію довідки Дев’ятої Київської Державної нотаріальної контори № 4115 від 16.09.2009 року.

Листом від 13.10.2009 року №С-4/4529 відповідач відмовив у видачі вмісту сейфу №НОМЕР_1.  

Після отримання повторної відмови позивачка звернулась за захистом прав свого неповнолітнього сина до Шевченківського районного суду, за її позовом була порушена справа № 2-5070/10.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 27.05.2010 р. по справі №2-5070/10 було визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом майнове право на отримання від ПАТ «СЕБ Банк» цінностей, які зберігалися ОСОБА_3 в індивідуальному сейфі №НОМЕР_1 за договором №298 від 14.02.2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та АБ «Факторіал Банк». ПАТ «СЕБ Банк»було зобов’язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 спадщиною, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 та видати ОСОБА_1 як законному представникові неповнолітнього ОСОБА_2, цінності, які зберігались в індивідуальному сейфі №НОМЕР_1 на підставі договору №298 від 14.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_3та АБ «Факторіал Банк».

При цьому, у рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 27.05.2010 р. по справі №2-5070/10 було встановлено наступне: «Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька, тому відмова відповідача у видачі йому як спадкоємцю вмісту індивідуального сейфу, свідчить про невизнання останнім прав малолітнього як спадкоємця».

22.06.2010 року на виконання рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27.05.2010 р. по справі №2-5070/2010 позивачка отримала цінності, які зберігалися в індивідуальному сейфі №НОМЕР_1 на підставі договору №298 від 14.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_3та АБ «Факторіал Банк», при цьому оплативши рахунок відповідача за послуги зберігання на загальну суму 2166,00 гривень, за вирахуванням 105 гривень судових витрат.

Однак, позивачка не погоджується із пред’явленим до сплати розміром витрат за послуги зберігання в період з 30.09.2009 року до 10.06.2011 року, оскільки в зв’язку з безпідставною відмовою відповідача у видачі вмісту сейфу, яка мала місце 30.09.2009 року термін зберігання цінностей вимушено збільшився на час, коли позивачці довелось визнавати спадкове право свого сина у судовому порядку.

Позивачка вважає, що за час, протягом якого позивачка визнавала у судовому порядку спадкове право свого неповнолітнього сина та намагалась усунути перешкоди, яки чинив відповідач у користуванні спадковим майном, оплата за послуги зберігання не повинні нараховуватись та сплачуватись відповідачу, оскільки їх надання було, фактично, нав’язане Відповідачем та є наслідком його неправомірних дій.

Те, що 30.09.2009 року відповідачем було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивачки про видачу вмісту індивідуального сейфу №НОМЕР_1, встановлено в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 27.05.2010 р. по справі №2-5070/2010, яке набрало законної сили, та згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування в інший судовій справі між тими ж сторонами.

Таким чином, погоджується з твердженням позивачки, що відповідач незаконно утримував у себе цінності в період з 30.09.2009 року до дня їх фактичної видачі, а тому безпідставно висунув до сплати та  отримав кошти за зберігання вмісту індивідуального сейфу №НОМЕР_1 сейфу в період з 30.09.2009 року до 10.06.2010 року.

У відповідності до ч. 1. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно (гроші) або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Оплата за послуги зберігання в період з 30.09.2009 року по 10.06.2010 року не повинна була нараховуватися відповідачем та висуватись до оплати позивачці, оскільки зберігання цінностей позивачки в сховищі відповідача в цей період часу є наслідком неправомірних дій самого відповідача по невидачі вмісту сейфу позивачці, а тому дані кошти  підлягають поверненню позивачці, як безпідставно отримані.

Згідно з  ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що 29.06.2010 року позивачка зверталася до відповідача з листом, в якому вимагала, протягом семи днів з моменту отримання цього листа, повернути їй кошти, безпідставно нараховані та отримані відповідачем за послуги зберігання в період з 30.09.2009 року до 10.06.2010р. у розмірі 759,00 гривень, однак в зазначений термін кошти повернуті не були, а своїм листом від 16.07.2010 року вих. № 6.3/3542 відповідач відмовив у поверненні вказаних вище безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку договором від 14.02.2008 року, № 298 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу для зберігання цінностей такого розміру відсотків не передбачено.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в даному випадку у відповідача перед позивачкою існує саме грошове зобов’язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів, то відповідач має повернути позивачці суму безпідставно отриманих коштів з урахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки іншого розміру відсотків договором  та законом не встановлено, тобто суд вважає, що позов підлягає до задоволення, а саме в розмірі 859,21 грн. (759,00+20,52+79,69).

Крім того, відповідно до ст.ст. 79,  88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню збір на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120,0 грн.  та  судовий збір у розмірі 51,00  грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.530, 536, 625, 1212  ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212 –215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2,  до Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк»про стягнення безпідставно отриманих коштів  задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк»на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, 1030 (одну тисячу тридцять) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної  скарги  через Шевченківський районий суд м.Києва протягом 10 днів  з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя: