Справа № 2-354/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«06» лютого 2008 р.
Бориспільський міськрайоний суд Київської області у складі
Головуючого судді Криворучко І.В.
при секретарі Бердник О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
В С Т А Н О В И В :
До суду надійшов зазначений позов обґрунтовуючи і підтримуючи який в судовому засіданні позивач та представник позивача зазначили, що наказом начальника Управління сільського господарства Міністерства оборони України від 15.01.1999 року № 5 його було призначено на посаду директора військового радгоспу «Бориспільський». На підставі наказу з ним укладались контракти з 1999 року по цей час. Останній контракт було укладено на період з 21.09.2006 року по 21.09.2011 рік.
За період його перебування на посаді директора військового радгоспу нарікань зі сторони керівних інстанцій на його адресу не було, його було відзначено чисельними грамотами та подяками.
12.12.2007 року йому було пред'явлено для ознайомлення наказ Міністерства оборони України від 12.12.2007 року № 676 «Про звільнення керівника військового радгоспу «Бориспільський» за підписом Міністра оборони України Гриценко А.С. (надалі - Наказ), який на час підписання даного наказу перебував у статусі виконуючого обов'язки Міністра оборони України.
З зазначеним наказом він не погоджується і вважає його таким, що винесений безпідставно, з порушенням норм закону та контракту.
Тому він просить суд визнати вказаний наказ незаконним і скасувати його, та поновити його на займаній посаді, а також, допустити негайне виконання рішення на підставі ст.367 ЦПК України.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодилась, письмових заперечень суду не надала, фактично визнала, що проведеними перевірками діяльності військового радгоспу “Бориспільський” ніяких порушень з боку позивача, які були підставою для видачі наказу не встановлено, але просить суд у позові відмовити.
Суд дослідив, проаналізував та оцінив всі зібрані по справі докази і дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач дійсно працював на підприємстві відповідача згідно до Контракту (а.с.28-32), та був звільнений з роботи Наказом Міністра Оборони України №676 від 12.12.2007р. (а.с.4-6) на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, та п.5.3. розділу 5 Контракту з формулюванням “за невиконання умов контракту”.
Згідно до наданих суду копій листків непрацездатності, позивач з 12.12.2007р. по теперішній час знаходиться на лікуванні в Бориспільський ЦРЛ Київської області.
Припинення трудових відносин між сторонами, таким чином, відбулось з ініціативи уповноваженого органу під час тимчасової непрацездатності позивача, що є грубим порушенням з боку відповідача вимог ч.3 ст.40 КЗпП України, яка не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), що у цьому випадку відсутнє.
Щодо обґрунтованості мотивувальної частини наказу про звільнення, суд встановив наступне:
Згідно Статуту військового радгоспу „Бориспільський” Міністерства оборони України (надалі - Підприємство) (а.с.12-24), затвердженого заступником Міністра оборони України по тилу - Начальником тилу Збройних Сил України генерал - полковником Г. Міхайліченко 25.05.1994 року, Військовий радгосп „Бориспільський” заснований на майні Міністерства Оборони України, що є загальнодержавною власністю і підпорядковується Міністерству Оборони України через Управління сільського господарства Міністерства Оборони України (надалі Орган управління майном).
П. 8.1 Статуту зазначено, що основними узагальнюючими показниками фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток.
Доказів того, що підприємство є збитковим за результатами фінансово-господарської діяльності у 2007р. відповідач суду не надав.
Також суд критично ставиться до посилань відповідача в Наказі про звільнення на зменшення Статутного фонду підприємства, оскільки створення Статутного фонду не передбачено Статутом підприємства, а прибутковість діяльності підтверджується показниками, тому зробити висновки про зменшення чи збільшення Статутного фонду внаслідок дій позивача не можливо.
Також під час списання, передачі до комунальної власності територіальної громади м. Бориспіль житлового фонду та основних засобів і реалізації майна всі дії вчинено після отримання погодження Органу управління майном та в рамках визначених в Статуті підприємства. П. 4.4. Статуту передбачає, що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за Підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном. За згодою з Органом управління майном Підприємство має право списувати з балансу інвентар та інші матеріальні цінності (П. 4.5.).
Вказані обставини були предметом перевірки Контрольно-ревізійного органу по м.Бориспіль і Бориспільському району Київської області (а.с.33-52) та знайшли в ньому своє підтвердження, як законні і правомірні. За висновками ревізії, порушень у списанні та реалізації основних фондів військового радгоспу «Бориспільський» не встановлено. Списання та відчуження основних фондів, які знаходились на балансі військового радгоспу «Бориспільський» було здійснено за письмовим дозволом та за планом затвердженим начальником Управління сільського господарства Міністерства оборони України Шестопаловим О.О.
Крім того, посилання у мотивувальній частині Наказу на порушення вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року № 491-р «Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил» на думку суду є безпідставним, оскільки вказаний нормативно-правовий акт носить відсильний характер до норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації Військового майна Збройних Сил», яка встановлює порядок відчуження та реалізація військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил. Одночасно постанова визначає, що військовою частиною є військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних Сил.
З наведеного суд робить висновок, що дія даної постанови не розповсюджуються на військові радгоспи, які здійснюють самостійну господарську діяльність.
Постановою пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов визначених сторонами в контракті для його розірвання.
П.5.4. Контракту, укладеного з позивачем Управлінням сільського господарства Міністерства оборони України, в особі Шестопалова Олександра Олександровича від 21.09.2006 року № 7 передбачено, що у вказаних в п.5.3. випадках, Орган управління майном про достроковий розрив контракту попереджує керівника за два тижні.
Вказана вимога контракту також не була дотримана Відповідачем, який не надав суду доказів того, що позивачу надавались попередження про розірвання Контракту.
Крім того, згідно наданих суду Аркушів погодження від 01.11.2007р., за підписом Директора Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства Оборони України Ільченком В.І., проект Наказу про звільнення позивача погоджений не був, та в ньому зокрема зазначається, що порушень при проведенні фінансово-господарської діяльності за 2007р. з боку позивача не було, а списання та відчудження основних фондів, які знаходились на балансі військового радгоспу “Бориспільський” було здійснено за письмовим дозволом та за Планом, затвердженим начальником Управління сільського господарства Міністерства Оборони України Шестопаловим О.О.
Також, згідно до даних Аркушу погодження від 22.12.2007р. Директор Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства Оборони України не погодився з проектом наказу “Про призначення керівника військового радгоспу “Бориспільський” Святненка В.М.
Суд також відмічає ту обставину, що відносно позивача постановою від 12.12.2007р. та від 05.01.2008р. Прокурором відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Берковським Ю.М. було двічи відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно позивача на підставі ст..6 п.2 КПК України, після проведення перевірки його дій, які відповідач зазначив у Наказі про звільнення, як на підставу його видання.
Згідно до вимог ст.235 КЗпП України, у разі звільнення працівника без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Одночасно суд вважає неможливим при прийнятті рішення про поновлення на роботі, прийняття рішення про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки останній, згідно до наданих суду документів фактично під час його незаконного звільнення з посади, був тимчасово непрацездатним, а тому обставина його вимушеного прогулу - відсутня.
За таких обставин суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі і, на підставі ст..367 ЦПК України, вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання.
На підставі наведеного, керуючись ст..235 КЗпП України, 10, 60, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити у повному обсязі.
Наказ Міністерства Оборони України від 12.12.2007 року № 676 „Про звільнення керівника військового радгоспу „Бориспільський”- скасувати.
ОСОБА_1 поновити на посаді директора військового радгоспу „Бориспільський” з 12.12.2007 року.
Рішення суду на підставі ст.367 ЦПК України допустити до негайного виконання.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення.