ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-438/08
06 лютого 2008 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Деруса А.В.,
при секретарі Брус Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” до Начальника Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1., Заступника начальника відділу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_2. про зобов'язання суб'єктів владних повноважень утриматися від вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
01.10.2007 р. заступником начальника відділу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_2. на підставі посвiдчення № 412 від 01.10.2007 р., пiдписаного начальником Управління ОСОБА_1., було почато позапланову виїзну перевірку документів ТОВ „Інтер-юріс ЛТД”, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Перед початком перевірки ОСОБА_2. заявила, що ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” повинно нараховувати і сплачувати страхові внески на фонд оплати праці 33,2 %, посилаючись на вказівку вищестоящих органів Пенсійного фонду. У посвідченні № 412 пiдставою для перевiрки зазначено пункт „в” ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, який передбачає як обставину для проведення позапланової виїзної перевірки виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності. На початку перевірки директор ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” ОСОБА_3. звернулася до ОСОБА_2. з проханням зазначити конкретні недостовірні документи звітності, на що було відмовлено.
Судом встановлено, що згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (електронний лист від 17.07.2007 р. № 755/03) на ряд підпорядкованих управлінь, зокрема на управління в Приморському районі м. Одеси, покладено обов'язок провести позапланові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують спрощену систему оподаткування та не нараховують на фонд заробітної плати внесків за тарифом 33,2%. Судом встановлено також, що ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування і надає до Пенсійного фонду звітність за встановленою формою, яка підтверджує, що ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” не сплачує страхових внескiв до Пенсійного фонду у зв'язку зі статусом платника єдиного податку, а лише як роботодавець утримує суми з доходів найманих працівників-платників страхових внесків і перераховує ці суми до Пенсійного фонду. Згідно з п.п.1,5 Порядку зарахування, розмежування і обліку єдиного податку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України від 29.12.1998 р. № 107, перерахування до Пенсійного фонду з сум єдиного податку, сплаченого до Держказначейства, здійснюються органами Держказначейства.
ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” звернулося з позовною заявою до відповідачів про зобов'язання їх як суб'єктів владних повноважень утриматися від проведення перевірки. Позивач вважає, що виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, не мало місця, а отже у відповідачів відсутня правова підстава, на яку вони посилаються, для проведення позапланової виїзної перевірки. Посилаючись на ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. „Про державну податкову службу в Україні”, позивач вважає, що умовою для проведення позапланової перевірки є попереднє рішення суду про проведення такої перевірки. Позивач посилається також на розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”, яким підтримано пропозицію Пенсійного фонду України щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, позивач не вважає себе платником внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, посилаючись на Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 та зазначаючи, що нарахування на фонд заробітної плати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у якості платника внесків, тобто за тарифом 33,2 % у 2007 році та відповідними тарифами за попередні періоди, не може бути предметом перевірки у ТОВ „Інтер-юріс ЛТД”.
Одночасно позивач заявив у порядку заходів забезпечення адміністративного позову клопотання зупинити проведення перевірки та заборонити проведення таких перевірок до ухвалення рішення суду в адміністративній справі. Судом винесено ухвалу про задоволення клопотання та про зупинення перевірки та заборону відповідачам проведення виїзних документальних перевірок ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” до ухвалення рішення суду в адміністративній справі.
У судовому засіданні представник позивача заявив, що позивач не заперечує проведенню, у порядку та випадках, передбачених законом, планових та позапланових перевірок ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” органами Пенсійного фонду, окрім перевірок як роботодавця-платника внесків на суми витрат на оплату праці до солідарної системи обов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” як платник єдиного податку не є платником таких внесків, а до Пенсійного фонду має перераховувати лише внески своїх працівників та інших найманих осіб та несе відповідальність за ці перерахування.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просив суд зобов'язати відповідачів утриматися від проведення перевірок платника єдиного податку ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” в частині сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування як роботодавця на суми витрат на оплату праці.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Посвідчення про проведення перевірки містить посилання на Закон України від 09.07.2003 р. „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закон України від 21.05.1999 р. „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування”, Закон України від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. В якості конкретної підстави для проведення перевірки у посвідченні вказано пункт „в” ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”. Цей пункт передбачає як підставу для проведення позапланової виїзної перевірки виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності. Оскільки відповідачі не надали доказів того, що документи обов'язкової звітності позивача містять недостовірні дані, посилання відповідачів на Указ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” є безпідставним.
Згідно п. 2 частини 1 ст. 64 Закону України від 09.07.2003 р. „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та пп.2 п.12.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 р. № 21-1, органи Пенсійного фонду мають право проводити на підприємствах у випадках, передбачених законодавством, позапланові перевірки документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків.
Згідно із ст. 1 Закону України від 21.05.1999 р. „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування” органи Пенсійного фонду України мають право проводити позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Згідно із ст. 2 цього Закону, зазначені перевірки стосовно сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування проводяться органами Пенсійного фонду „в порядку, визначеному законодавством України”. До законодавства України щодо порядку проведення планових та позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, до якого відсилає Закон від 21.05.1999 р. і яке діяло на день проведення відповідачами перевірки, відносяться Указ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, яким передбачений порядок проведення перевірок органами державної податкової служби, державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та митними органами, та Закон України від 04.12.1990 р. „Про державну податкову службу в Україні”, яким передбачено порядок проведення позапланових перевірок податковими органами. Згідно із ст.11-1 Закону від 04.12.1990 р. позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності може здійснюватися тiльки на підставі рішення суду, за винятком перевірок, що проводяться на звернення платника податків, та перевірок, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженому відповідно до Закону України від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України від 21.05.1999 р. „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування” постановою Правління Пенсійного фонду від 21.03.2003 р. № 6-5, визначено перелік обставин, за наявності яких органами Пенсійного фонду проводиться позапланова документальна перевірка щодо збору.
Оскільки рішення суду про наявність відповідних обставин та про проведення у зв'язку з цим позапланової перевірки в ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” не було, а дані про звернення платника податку або про порушення крімінальної справи відсутні, відповідачі не мали передбачених законом підстав для проведення позапланової перевірки.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” підтримано пропозицію Пенсійного фонду щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування. Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон від 14.01.1998 р.) пенсійне страхування є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно із ст. 117 Конституції України розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання. Оскiльки позивач є платником єдиного податку, проведенням перевірки щодо сплати страхових внесків платником єдиного податку відповідач порушив порядок, встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 ст. 14 Закону від 09.07.2003 р. „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що роботодавці-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зокрема, єдиний податок, є страхувальниками, а частиною 1 статті 15 - що страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У відповідності до пункту 1 частини 8 Розділу ХV („Прикінцеві положення”) цього Закону, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для „відповідних платників збору”. Таким чином, тимчасово встановлено інший порядок визначення платників страхових внесків, ніж це передбачено частиною 1 статті 15 Закону „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто, платниками внесків є суб'єкти, які підпадають під категорію страхувальників і водночас під категорію суб'єктів, які згідно із Законом „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є платниками збору. Оскільки закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду досі не прийнято, цей особливий порядок продовжує діяти.
Згідно з Законом „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.” від 26.06.1997 р., розміри ставок збору визначаються диференційовано у залежності від категорії платників збору та об'єкту оподаткування збором (ст.4 Закону), зокрема, у 2007 році: 33,2; 42; 4 відсотка та ін. Перелік платників збору визначається у ст.1 цього Закону. Оскільки у пункті 1 частини 8 Розділу ХV Закону „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” йдеться про „відповідних” платників збору, страхувальники є платниками страхових внесків тільки у випадку відповідності тої чи іншої категорії страхувальників переліку платників збору. Співставлення тексту законів показує, що п.1 частини першої ст.1 Закону „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” містить лише загальну категорію роботодавців - „суб'єкти підприємницької діяльності…юридичні особи…”. Отже, категорія „юридичних… осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (… єдиний податок …)…”, що міститься в переліку страхувальників, відсутня в переліку платників збору.
Категорія „суб'єкти підприємницької діяльності” в тексті Закону „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не змінювалася з часу, коли цей Закон було прийнято. До того ж, у той час, тобто станом на 26.06.1997 р., категорії суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали способом оподаткування єдиний податок, ще не існувало, оскільки її було уведено пізніше Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 (“суб'єкти підприємницької діяльності, що обирають спосіб оподаткування доходів за єдиним податком”). Отже, на момент прийняття Закону від 26.06.1997 р. категорія суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали способом оподаткування єдиний податок, не могла охоплюватися категорією суб'єктів підприємницької діяльності, зазначеною в п. 1 ст. 1 Закону.
У частині другій, якою Законом від 28.12.2007 р. було доповнено статтю 1 Закону „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують єдиний податок, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння “на загальних підставах”. Якщо пункт 6 ст. 1 Закону, в якому застосовується категорія „суб'єкти підприємницької діяльності” для визначення платників збору з тим же об'єктом оподаткування, охоплював би собою й категорію суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують єдиний податок, то, виходячи з принципу економії в нормативній техніці, у доповненні статті 1 Закону не було би необхідності. Включення Законом від 28.12.2007 р. такої окремої категорії платників збору до переліку ст. 1 Закону від 26.06.1997 р. у формі додаткової частини до цієї статті підтверджує, що зазначена у п.6 частини першої ст.1 Закону категорія суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, як і раніше, не охоплює суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують єдиний податок. Отже, нова частина у ст. 1 Закону доповнює перелік платників збору, не змінюючи змісту категорій платників, що вже зазначені у ст. 1 Закону раніше.
Таким же чином, категорія роботодавців „суб'єкти підприємницької діяльності”, зазначена у п. 1 частини першої ст. 1 Закону, також не охоплює категорії роботодавців-суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують єдиний податок. Отже, п. 1 частини першої ст. 1 Закону „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не охоплює категорії роботодавців “суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зокрема, єдиний податок”, зазначеної у пункті 1 ст. 14 Закону „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Посилання в Законі „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Закон „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не означає, що визначення суб'єктів, які входять або не входять до кола платників збору, регулюється тільки Законом „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”. Це підтверджується частиною другою ст. 1 цього Закону, де йдеться про “загальні підстави” сплати збору, що передбачає інші “підстави”, тобто, спеціальні правові норми.
При визначенні „відповідних платників збору” має застосовуватися усе діюче законодавство, що регулює сплату збору, в тому числі Указ Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99, де такі норми містяться. Указом передбачено перехід за бажанням суб'єкта підприємництва на спрощену систему оподаткування, згідно з якою він не є платником збору на державне пенсійне страхування (ст. 6 Указу). Цим же Указом перерахування до Пенсійного фонду покладено на Державне казначейство України, а норму перерахування встановлено в розмірі 42% суми єдиного податку (ст. 4 Указу). Указ прийнято та уведено в дію на підставі частини 4 розділу ХV „Прикінцеві положення” Конституції України, згідно з якою Указ діє до набрання чинності законом, прийнятим з цих питань. Такого закону не було прийнято, отже, Указ почав діяти, а на платників, що обрали єдиний податок, перестала поширюватися загальна система оподаткування, в тому числі сплата збору на витрати на оплату праці за Законом „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки єдиний податок віднесено до іншої системи оподаткування (спрощена система), ніж збір на витрати на оплату праці. Прийняття Закону „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цієї правової ситуації не змінило.
Згідно із ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховими внесками є „кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону”. Отже, тимчасовий порядок, передбачений пунктом 1 частини 8 Розділу ХV Закону „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, означає заміну платежу збору (податку) на витрати на оплату праці неподатковим платежем (внеском) без зміни розміру платежу, виключення страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 Закону, з кола платників збору на витрати на оплату праці та перетворення платників збору у платників внеску на витрати на оплату праці. Оскільки платники єдиного податку не були платниками збору на витрати на оплату праці, ця заміна на них не поширилася і їх правового становища не змінила.
Таким чином, ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” є страхувальником та роботодавцем, який має утримувати та перераховувати до Пенсійного фонду суми страхових внесків його працівників-платників внесків. Як платник єдиного податку ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” не є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на витрати на оплату праці. Отже, сплата страхових внесків як платником внесків не може бути предметом перевірок ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” з боку органів Пенсійного фонду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. „Про державну податкову службу в Україні”, Законом „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.” від 26.06.1997 р., ст. 1 Закону України від 21.05.1999 р. „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування”, статтями 1 та 2 Закону України від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 1 та 2, п.2 частини 1 ст. 64, пунктом 1 частини 8 Розділу ХV Закону України від 09.07.2003 р. „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п. „в” ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності, Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”, п.п. 1,5 Порядку зарахування, розмежування і обліку єдиного податку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України від 29.12.1998 р. № 107, постановою Правління Пенсійного фонду від 21.03.2003 р. № 6-5, п. 3 частини 3 ст. 105, частин 1, 3, 4 ст. 117, частини 1 ст. 118 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Зобов'язати Начальника Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1., Заступника начальника відділу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_2. утриматися від проведення перевірок платника єдиного податку ТОВ „Інтер-юріс ЛТД” в частині сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування як роботодавця на суми витрат на оплату праці.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і подачі апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: А.В. Дерус