Справа №  2-287/11  

РІШЕННЯ    

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року                                                                              м.  Городенка

Городенківський   районний   суд  Івано – Франківської  області   у  складі: головуючого – судді                               Гайдича Р.М.,

                 секретаря                                Клим С.Я.,

                 позивача                                 ОСОБА_1,

представника позивача                           ОСОБА_2,

представника відповідача                       Непіп Х.І.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в м. Городенка  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до ДП «Рідний край» ТЗоВ «Агропромислова фірма «Левада» третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Спецагропроект»  про стягнення заборгованої зарплати, коштів за несвоєчасну виплату зарплати в сумі 58815,80 грн.,-  

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованої зарплати в розмірі 8540 грн., та коштів за несвоєчасну виплату зарплати в розмірі 50275.8 грн., також просить стягнути зарплату в межах стягнень зарплати за один місяць часу, що становить суму 4270 грн., під час судових дебатів позивач зменшив свої позовні вимоги просячи суд стягнути з відповідача тільки 5825 грн., заборгованості по зарплаті та 1000 грн., «адвокату».

          Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він уклав з відповідачем спочатку договір про виконання  роботи по обмолоту зернових культур, а пізніше сторони уточнили в додатковій угоді, що даний договір є договором у сфері трудових відносин, а саме сезонним контрактом по виконанні робіт – обмолоту зернових культур  і не є цивільно-правовим. Відповідно до акта  виконаних робіт від серпня 2009 року ОСОБА_1 стверджує, що він  здійснив роботу по обмолоту зернових  культур, відповідно до умов трудового договору, на суму 8540 грн. Відповідач, відповідно до ст.116 КЗпПУ при звільненні з роботи, тобто після закінчення сезонних робіт з обмолоту зернових культур, не здійснив йому обов’язкових виплат всіх сум, що належать йому за виконані роботи, тобто в сумі 8540 грн., а згідно вимог ст.117 КЗпПУ у разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки передбачені ст.116 КЗпПУ, при відсутності спору про їх розмір, він має право на отримання від відповідача його середнього заробітку за весь час затримки його виплат по день фактичного його розрахунку. Таким чином відповідач має виплатити йому ще і заборгованість за несвоєчасну виплату зарплати в сумі 50275,8 грн., за один рік часу з дня закінчення виконання ним сезонних робіт. Представник позивача  зазначив, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 не виносився наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, оскільки згідно ст. 24 КЗпПУ трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи .

          Відповідач подав заперечення на позов. Представник відповідача також заперечила проти  задоволення позову, оскільки наголосила, що договір про виконання робіт від 01.07.2009 року  з Додатковою угодою до даного договору без дати та номеру,  який надав позивач, як доказ у справі не мають юридичної сили, бо не відповідають нормам чинного законодавства, а саме вимогам ст.203 ЦК України. Також ствердила, що відповідач немає жодних трудових відносин з позивачем і жодних трудових контрактів (договорів) не укладав, наказ про його прийняття не виносився, що підтверджується випискою з книги наказів, і записів про прийняття позивача на роботу з липня 2009 року в трудовій книжці ОСОБА_1 не робилось відповідачем.

          Представник третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Спецагропроект» в судове засідання не зявився, оскільки згідно вказаної адреси позивачем дане підприємство не знаходиться.

          Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,   дослідивши  матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи із таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач уклав договір без номеру 01.07.2009 року з відповідачем про збирання зернових комбайном СК-5 Нива (п.1.1 Договору), без зазначення об’єму робіт (п.1.2 Договору) та із зобов’язанням замовника своєчасно прийняти та оплатити роботу (п.1.3 Договору). Також сторони передбачили стягнення 15% по дохідного податку в ДПІ та вартість робіт за 1 га., обмолоту в сумі 280 грн., із забезпеченням дизпаливом виконавця замовником робіт.

       Факт підписання такого договору в липні 2009 року в конторі відповідача в с.Воронів Городенківського р-ну стверджується позивачем і колишнім керівником ДП «Рідний край»  «АПФ»Левада» (до середини 2010 року) свідком по справі ОСОБА_4,  як вони стверджують підписували  в присутності бухгалтера підприємства.

         Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ствердили, що дійсно в липні-серпні 2009 року ОСОБА_1 здійснював обмолот зернових культур на полях відповідача і зерно від комбайна перевозилось на тік відповідача, також ствердили факт заправки комбайна позивача дизпаливом відповідача, та всі підтвердили, що відповідач не розрахувався з позивачем.

        Пізніше, як видно із позовної заяви та тверджень позивача і свідка ОСОБА_4, було укладено додаткову угоду, без дати та місця укладення,  до даного договору про зміну договору від 01.07.2009 року з цивільно-правового по характеру на трудовий договір (сезонний контракт) про виконання робіт – статутних завдань щодо обмолоту зернових культур, тому на нього поширюється дія КЗпПУ, ні позивач ні свідок ОСОБА_4, як сторони угоди не змогли вказати в своїх показах точної дати укладення додаткової угоди, а тільки припускають, що через кілька днів після укладення договору. Як ствердив позивач, що «уклали пізніше, бо його  помічник комбайнера свідок ОСОБА_6, дізнався, що укладення такої угоди пришвидшить розрахунок за роботу» відповідача з позивачем, що свідчить про те, що ОСОБА_1 приступаючи до роботи і виконуючи її на протязі двох місяців вже знав, що відповідач з ним не розрахується за виконану роботу. Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Хоча свідок ОСОБА_5, також ствердив факт того, що саме він розповів ОСОБА_1 про необхідність укладення такої додаткової угоди, про необхідність якої йому розповів «юрист з Франківська, який працює в банку», бо між ним і відповідачем,  теж був укладений договір про збирання зернових культур і він сказав позивачу, що він вже таку додаткову угоду підписав, а згідно ст.63 ЦПК України не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

       Також позивач не зміг пояснити суду, чому в поданому ним Акті виконаних робіт відсутній його підпис, дата його складання, рік зокрема та відсутня сума на яку він виконав роботу, також не пояснив, чому відповідач зазначений там як Замовник, а він Виконавець, а не працівник,  при умові, що позивач оспорює трудовий договір (сезонний контракт), відповідно даний документ не може бути доказом, що підтверджує факт його трудових відносин з відповідачем.  Ст.57 ЦПК гласить, що  належними є тільки докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

        Позивач не подав жодних доказів того, що він звертався до керівництва відповідача для того, щоб він виплатив йому заборговану зарплату за виконану роботу згідно трудової угоди (сезонного контракту) в липні-серпні 2009 року, а тільки зазначив, що він звертався до бухгалтерки усно і та обіцяла розрахуватись за обмолот зерна.

        Позивач та його представник не надали суду також жодних доказів того, що між сторонами було укладено саме трудовий договір (сезонний контракт) 01.07.2009 року крім додаткової угоди, яка не може братись судом до уваги бо є неналежно оформленою, оскільки  відповідно до вимог ст. 21 КЗпПУ, видно, що трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначеною цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством.

       Згідно ст.24 КЗпПУ громадянин при укладенні трудового договору зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу , трудову книжку. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, жодної з цих дій  не було зроблено, бо як стверджує позивач, що запису в трудову книжку про виконання ним сезонних робіт в липні-серпні 2009 року відповідачем не здійснювалось, даний факт підтвердив і колишній керівник ДП «Рідний край»  «АПФ»Левада» (до середини 2010 року) свідок по справі ОСОБА_4,  також даний свідок підтвердив, що наказу про зарахування на роботу ОСОБА_1 він не підписував, також те, що ніяких нарахувань заробітної плати за липень-серпень 2009 року ОСОБА_1 не здійснювалось, зазначив, що дані про роботу ОСОБА_1 не вносились в жодні відомості про нарахування зарплати працівникам ДП «Рідний край»  «АПФ»Левада» в зазначений період, і відрахувань, відповідно, у відповідні фонди встановлені законодавством не проводилось. Згідно ст.48 КЗпПУ Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

     Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин які мають значення для справи.

         Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

       Тому на підставі вищевикладеного  враховуючи те, що позивачем не подано достатньо доказів, що підтверджують саме факт укладення  трудової угоди (сезонного контракту) в липні-серпні 2009 року з відповідачем,  суд вважає за необхідне  відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

          На підставі наведеного, керуючись ст..ст.21.24.48,57116,117 КЗпПУ, ст.ст.10.11. 57,60,61, 63, 209,212-215,218,294 ЦПК України суд

                                                                           В И Р І Ш И В:

        В задоволенні позову  ОСОБА_1  до ДП «Рідний край» ТЗоВ «Агропромислова фірма «Левада» третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Спецагропроект»  про стягнення уточненої заборгованої зарплати в сумі 5825 грн., та 1000 грн., за послуги адвоката - відмовити.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд  протягом  10 днів з дня проголошення.

Суддя:Гайдич Р.М.