Справа № 2-а-3852/11

ПОСТАНОВА  

іменем України

16.06.2011 суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Щербина-Почтовик І.В., розглянувши одноособово в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо перерахунку, встановлення та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,-

                                                     ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України  Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати їй додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю  у розмірах менших ніж тих, які передбачені ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної додаткової пенсії відповідно до Закону, у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність тобто з 10.03.1996 року по день розгляду справи та в подальшому.

Ухвалою суду було відкрито скорочене провадження у даній справі в межах строку звернення до адміністративного суду, в іншій частині позов було залишено без розгляду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.   

Дослідивши докази, суд приходить до висновку про необхідність  задоволення позивних вимог повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, що передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.             

Відповідно до ст.51 Закону, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Таким, чином, оскільки позивачка віднесена до 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судом, відповідачем УПФУ призначалась та виплачувалась пенсія згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»з розрахунку 19,91 грн. (втратила чинність з 01.09.2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»)  та  постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01.01.2006 року.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого. крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.      

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вбачається, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого й визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006 р.,  у  разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 зазначеного вище Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії  1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач не діяв у спосіб, передбачений законодавством на певний  період  часу,   що й  стало приводом для звернення позивача до суду.

Таким чином, з огляду на наведе, суд приходить до висновку про наявність правових підстав задля поновлення порушених прав особи, яка звернулася із позовом до суду, для ухвалення рішення про  визнання бездіяльності відповідача неправомірною (щодо ненарахування та не здійсненні виплати позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком) та задля поновлення порушених прав позивача, про  зобов’язання  Управління  ПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.11.2010 р. та  з урахуванням різниці, яка фактично була виплачена за цей період.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснювати у подальшому виплати щорічної допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому, а тому суд немає законних  підстав встановлювати на майбутнє обов’язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та у спосіб.

Керуючись  ст.ст. 86, 159-162, 183?, п. 1 ч. 1 ст. 256  КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов  задовольнити  частково.

          Визнати неправомірною бездіяльність Управління ПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі  м. Дніпропетровська щодо ненарахування та невиплати  ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком.   

           Зобов’язати Управління  ПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.11.2010 року та  з урахуванням різниці, яка фактично була виплачена за цей період.

           Постанова суду у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

           Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку; строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

         Постанова набирає законної сили набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо її не було поданою. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

        Суддя: