ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"25" вересня 2006 р. Справа № 344/20-06
За позовом | Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, м. Лисичанськ |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорекс”, м. Боярка |
про | стягнення 37377,21грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Костіна Н.В., доручення №1086 від 22.09.2006р. |
від відповідача | не з’явився |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, м. Лисичанськ (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю „Хорекс”, м. Боярка (надалі - відповідач) про стягнення 37377,21грн., з яких 31966,05грн. основного боргу, 2441,18грн. пені, 2237,62грн.- 7% штрафу, 732,36грн. –3% річних та судові витрати: 373,77грн. державного мита та 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2006р. розгляд справи було призначено на 11.09.2006р. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2006р. вимоги ухвали суду від 21.08.2006р. не виконав, відзиву та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав.
Позивач в судовому засіданні 11.09.2006р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №46-76 від 20.01.2005р. щодо розрахунку за отриманий товар.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Між колективним підприємством „Лисичанський завод залізобетонних виробів” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Хорекс” (покупець) було укладено договір №46-76 від 20.01.2005р. (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, постачальник зобов’язується виготовити та відвантажити продукцію, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, в кількості, в строки та по цінах, вказаних у цьому Договорі та Специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього Договору.
На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товар, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу №51668841 від 13.02.2005р, №52464863 від 04.08.2005р., №52465032 від 16.08.2005р., №52465033 від 16.08.2005р.,№52464986 від 12.08.2005р., №52464737 від 27.07.2005р., №51811828 від 15.06.2005р., № 51683099 від 27.06.2005р., №52465391 від 09.09.2005р., №52465789 від 04.10.2005р., довіреностями серія ЯИЦ №774456 від 04.08.2005р, серія ЯИЦ №774455 від 04.06.2005р, серія ЯИЦ №774453 від 25.06.2005р., серія ЯИЦ №774452 від 15.02.2005р., та накладними, №7828 від 27.07.05р., №8927 від 12.08.05р., №8950 від 16.08.05р., №8250 від 04.08.05р., №277 від 13.02.05р., які супроводжували вантаж, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4.2. та 4.3. Договору, покупець здійснює оплату продукції, згідно з виставленим рахунком, за поставку першого вагону, в національній валюті України шляхом без рахункового перерахування сум в розмірі 100% оплати на рахунок постачальника, за подальші поставки покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування сум на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, остання партія товару була відвантажена позивачем для відповідача 06.10.2006р., таким чином, відповідач повинен був сплатити всю вартість товару до 19.10.2005р.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань за поставлений товар розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачам рахується заборгованість на загальну суму 31966,05грн.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судове засідання без поважних причин не з’явився, жодних доказів повного (часткового) погашення заборгованості по оплаті товару не надав.
Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31966,05грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно з п. 5.2. Договору, за прострочення оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача сума пені за договором становить 2441,18грн.
Проте, із зазначеним розміром пені суд погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Як вбачається з розрахунку пені, поданого відповідачем в судовому засіданні 25.09.2006р., вказане положення закону не було враховано позивачем при здійснення розрахунку пені. За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню становить 1836,90грн. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 2441,18грн. пені підлягають задоволенню частково в розмірі 1836,90грн., оскільки в цій частині є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення 732,36грн. –3% річних.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 732,36грн. –3% річних є законодавчо обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
Також відповідач просить стягнути з відповідача 2237,62грн. - 7% штрафу за прострочку платежу більше, ніж на 30 днів на підставі ст.231 ГК України.
Разом з тим, із змісту ч.2 ст. 231 ГК України, вбачається, що розмір штрафних санкцій, який передбачений у вказаній статті застосовується у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов’язане з виконання державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується з Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Позивачем у судовому засіданні 25.09.2006р. не було доведено жодної із вказаних у ст. 231 ГК України підстав для застосування 7% штрафу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 7% штрафу за прострочку платежу більше, ніж на 30 днів на підставі ст.231 ГК України задоволенню не підлягають.
На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Хорекс” (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Боженка, буд. 7, код ЄДРПОУ 3314457) на користь колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів” (93111, Луганська обл.., м. Лисичанськ, вул. Г.Потапенко, буд. 295, код 01235834) 31966,05грн. (тридцять одну тисячу дев’ятсот шістдесят шість грн. 05коп.) основної заборгованості, 1836,90грн. (одну тисячу вісімсот тридцять шість грн. 90коп.) пені, 732,36грн. (сімсот тридцять дві грн. 36коп.) –3% річних та судові витрати: 109,03грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 345,35грн. державного мита.
3. В частині стягнення 604,28грн. пені та 2237,62грн. –7% штрафу відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваненко Я.Л.