ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
12.09.06 Справа № 352/20-06
За позовом | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс-98”, с. Веприн |
до | Споживчого товариства „Настуся”, с. Пилипча |
про | стягнення 6265,13грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Анхімов О.В., довіреність від 29.08.2006р. |
від відповідача | не з’явився |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс-98”, с. Веприн (надалі - позивач) до споживчого товариства „Настуся”, с. Пилипча (надалі - відповідач) про стягнення 6265,13грн., з яких 5708,60грн. основного боргу, 529,19грн. пені, 21,58грн. три відсотки річних та 5,76грн. інфляційних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2006р. розгляд справи було призначено на 12.09.2006р.
В судовому засіданні 12.09.2006р. представник позивача повідомив, що відповідач станом на 12.09.2006р. повністю погасив основну заборгованість в розмірі 5708,60грн., на підтвердження чого було надано Акт звірки за 01.01.2006р.-12.09.2006р.
Позивач згідно з поданим клопотанням про зменшення суми позовних вимог від 12.09.06р. позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті за поставлену продукцію по Договору №106 від 01.06.2006р.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання ухвалою суду від 28.08.2006р., в судове засідання 12.09.2006р. свого представника не направив, проте надіслав телеграму (вх.№217 від 12.09.06р.), з якої вбачається, що останнім сума основного боргу сплачена в повному обсязі.
На підставі ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс-98” (продавець) та споживчим товариством „Настуся” (покупець) 01.06.2006р. було укладено договір №106 (надалі –Договір), відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити зерно пшениці 3-го класу урожаю 2005 року (надалі –товар), на умовах даного договору.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товару на загальну суму 232581,00грн., що підтверджується видатковими накладними №61 від 03.06.2006р., №62 від 06.06.2006р., №63 від 07.06.2006р. №64 від 07.06.2006р., №65 від 13.06.2006р., №66 від 13.06.2006р., №67 від 15.06.2006р., №68 від 15.06.2006р., №72 від 16.06.2006р., №73 від 16.06.2006р., №74 від 19.06.2006р., №75 від 21.06.2006р., №77 від 23.06.2006р., б/н від 10.06.2006р., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯМИ №190515 від 03.06.2006р., серія ЯМИ №190519 від 04.06.2006р., серія ЯМИ №190524 від 23.06.2006р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту оформлення товарно-транспортної накладної з точної вказівкою ваги на ім’я покупця, у відповідності з виставленим рахунком продавця з точною вказівкою кількості і вартості товару з урахуванням ПДВ.
Остання партія товару була поставлена відповідачу 23.06.2006р., таким чином, відповідач повинен був повністю розрахуватися за отриманий товар до 29.06.2006р.
Як встановлено матеріалами справи, в порушення своїх договірних зобов’язань відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість на загальну суму 5708,60грн.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5708,60грн. заборгованості є обґрунтованими та документально підтверджуються але, враховуючи те, що відповідач повністю погасив основну заборгованість перед позивачем, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п.8.1.Договору, у випадку порушення строків оплати покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі 0,2% від вартості отриманого, але не сплаченого товару, але не більше 10% від вартості отриманого але не сплаченого товару, що за розрахунком позивача становить 529,19грн. за період з 29.06.06р. по 13.08.06р.
Проте, відповідно ст.4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Таким чином, пеня з врахуванням вище вказаного положення закону, за перерахунком суду становить 122,30грн.
Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення 5,76грн. інфляційних втрат та 21,58грн. трьох відсотків річних.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5,76грн. інфляційних та 21,58грн. трьох відсотків річних є законодавчо обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають стягненню.
Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1. ст.80, ст. ст. 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Провадження у справі в частині стягнення 5708,60грн. основного боргу припинити.
2. Стягнути з споживчого товариства „Настуся” (09153, Київська область, Білоцерківський район, с. Пилипча, вул. Жовтнева, 20, код ЄДРПОУ 30118108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс-98” (12212, Житомирська обл., Радомишльський район, с. Веприн, код ЄДРПОУ 25309112) 122,30грн. (сто двадцять дві грн. 30 коп.) пені, 21,58грн. (двадцять одну грн. 58коп.) трьох відсотків річних, 5,76грн. (п’ять грн. 76коп.) інфляційних втрат та судові витрати: 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102 грн. державного мита.
3. В частині стягнення 406,89грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваненко Я.Л.
Дата підписання рішення 18.09.2006р.