1-56
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., захисника-адвоката ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням Обухівського військового комісара Київської області, підполковника, -
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Бурти Кагарлицького району Київської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, на військовій службі в Збройних Силах з серпня 1986 року, на посаді з жовтня 2005 року, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд, -
ВСТАНОВИВ:
Протягом 2005 - 2007 років до Обухівського військового комісара Київської області ОСОБА_2, який являвся військовою службовою особою, декілька раз, з метою подальшого працевлаштування, звертався колишній військовослужбовець, прапорщик ОСОБА_3, який після звільнення з військової служби не став на військовий облік, а його особова справа була втрачена, з проханням видати військовий квіток, на що підсудний погодився, роз'яснив останньому порядок постановки на військовий облік, отримання військового квитка та запропонував зібрати необхідні документи.
Не зібравши необхідних документів, в тому числі тому, що декілька військових частин, де він проходив службу, були розформовані, ОСОБА_3, черговий раз у грудні 2006 року звернувся до ОСОБА_2 з тим самим питанням, запропонувавши терміново вирішити його, на що підсудний зазначив, що для термінового вирішення цього складного та тривалого питання з іншими людьми, які мали би надати відомості щодо проходження військової служби ОСОБА_3, останній має передати йому, ОСОБА_2, 300 доларів США, однак займатися вирішенням цього питання не збирався, бажаючи використати вказані гроші на власні потреби.
02 березня 2007 року, біля 20-ї години, підсудний отримав від ОСОБА_3 суму грошей, еквівалентну 300-м доларам США у гривнях, розмір якої становить 1500 грн., після чого був затриманий, а гроші вилучені.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину визнав, не погодившись лише з юридичною кваліфікацією своїх дій за ч. 2 ст. 368 КК України, наполягаючи на кваліфікації своїх дій за ч. 1 ст. 190 КК України, і дав покази, які за своїм змістом в цілому відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, та крім того пояснив, що вказані грошові кошти від ОСОБА_3 він отримав начебто для вирішення питання по отриманню довідок з різних місць проходження його служби, що й пояснив останньому, однак розуміючи складність та тривалість цього питання, вирішувати його не збирався.
Крім того ОСОБА_2 також зазначив, що дійсно, видача військових квитків або довідок прапорщикам входить у його компетенцію, однак він такого квитка або довідки ОСОБА_3 видавати не збирався, останнього ввів в оману, пояснюючи, що гроші необхідні йому для вирішення питання з іншими людьми, а сам мав намір передані йому саме для цього грошові кошти привласнити та використати для особистих потреб.
Допитаний судом свідок ОСОБА_3 показав, що наприкінці грудня 2006 року він черговий раз звернувся до ОСОБА_2 з проханням термінового отримання з військового комісаріату довідки або військового квитка для підтвердження факту проходження військової служби, на що останній йому повідомив, що для вирішення цього питання з якимись людьми йому, ОСОБА_2, необхідно передати 300 доларів США. Підсудний також пропонував йому, ОСОБА_3, особисто привезти необхідні довідки, однак він цього не зробив та попросив підсудного терміново вирішити його питання будь-яким іншим шляхом без отримання необхідних довідок.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що ще в 2005 році до нього звернулася його знайома та попросила допомогти ОСОБА_3 отримати довідку у військкоматі. Він декілька раз підходив з ОСОБА_3 до підсудного, який пропонував ОСОБА_3 зібрати необхідні документи для постановки на військовий облік та отримання довідки, однак останній чомусь цього не зробив. Таких зустрічей з комісаром було ще декілька, однак жодного разу ніякої розмови про гроші чи іншу винагороду ОСОБА_2 мови не було.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5, провідний спеціаліст Обухівського РВК, показала, що запити Обухівським військовим комісаріатом для підтвердження фактів проходження військової служби ОСОБА_3 не направлялися. Вказівок Обухівським військовим комісаром на відправлення запитів про проходження військової служби та на видачу ОСОБА_3 військового квитка або довідки замість нього не надходило.
У відповідності до функціональних обов'язків ОСОБА_2 відповідає за збереження бланків суворої звітності, розглядає звернення громадян, що належать до компетенції військових комісаріатів, видає необхідні довідки та інші документи з цих питань.
Із оглянутого судом протоколу усної заяви про злочин видно, що. громадянин ОСОБА_3 26 лютого 2007 року звернувся до Управління СБ України в Київський області з заявою про те, що ОСОБА_2 вимагає від нього 300 доларів США за видачу військового квітка. Дана заява зареєстрована 26.02.07 року за №К-7.
Із протоколу огляду та вручення грошових коштів від 02.03.07 року видно, що ОСОБА_3 вручено для передачі підсудному грошові кошти в сумі 1500 грн., еквівалентній 300-м доларам США, номіналом по 50 грн. наступних номерів та серій: ГП 9041469, ЗП 9987059, ДК 6824240, ИЙ 4732986, ЄК 2015950, ДЙ 6613894, ДЙ 9837940, ДУ 7897031, ЄК 1206150, ЕУ 4218042, ДТ 2680336, ЄК 6524698, ДК 8501652, ЕН 1375700; номіналом по 20 грн. наступних номерів та серій: ВС 4731208, БК 9922485, ЕС 0871814, ЕЙ 9095086, ВЙ 3212672, ВК 5326105, ДП 6589116, ГЙ 1840590, ЕН 6160410, АУ 3166406, ВУ 6349355, ЕК 1397812, ДС 8468296, ЕП 9444236, ВЛ 9395454, ВМ 6710299, ГЙ 7746269, БМ 3887537, ЄЙ 9134109, АС 3521840, БМ 4687111, ЄК 4276745, БС 9597264. ЕК 7015053. ЕС 4787732, ДК 5522277, ВТ 4917138, БР 4697266, ВУ 9612157, ЕС 5976093, ВК 8090979, БП 7957219, БП 6886617, ГК 6765535, БЙ 1519067, ЕУ 0641342, ЕУ 3907360, ДС 5901806, ЕМ 2115212, БР 6606528. Вказані купюри були помічені нанесенням люмінофорного порошкоподібного барвника, що в ультрафіолетовому світлі випромінює жовте світло.
З протоколу огляду місця події від 02 березня 2007 року видно, що при огляді в променях ультрафіолетового світла зазначених купюр встановлено, що кожна із вказаних купюр люмінісцує жовтим кольором.
Згідно висновку експерта № 27Л від 27.03.07 року встановлено, що на ватних тампонах змивів з внутрішніх частин долонь ОСОБА_2, на внутрішній стороні його куртки, 14 грошових купюрах номіналом по 50 грн., 40 грошових купюрах номіналом по 20 грн., міститься спеціальна хімічна речовина, яка має спільну родову приналежність із спеціальною хімічною речовиною, якою оброблялись надані для дослідження купюри.
Наказом Головнокомандувача Сухопутних військ ЗС України № 158 від 26.10.2005 року ОСОБА_2 призначений на посаду Обухівського районного військового комісаріату Київської області.
Даючи оцінку показам підсудного ОСОБА_2 в частині обману останнім ОСОБА_3, суд вважає дані покази такими, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними, узгоджуються з його показами на досудовому слідстві та показами свідків як на досудовому слідстві, так і в суді, а відповідно їм вірить та кладе в основу даного вироку.
Органами досудового слідства підсудному ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у тому, що останній, являючись військовою службовою особою, у період з 20-х чисел грудня 2006 року по 02 березня 2007 року вчинив одержання хабара, поєднане з вимаганням, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України.
Разом з тим, матеріали справи не містять, а в судовому засіданні не встановлено безспірних даних про те, що підсудний одержав хабар, поєднаний з вимаганням.
Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні також зазначив, що він вважає, що прохання ОСОБА_2 надати останньому певну суму для вирішення його особистого питання не завдало би шкоди його інтересам і він добровільно передав би гроші підсудному для передачі іншим особам для вирішення свого питання, однак його обурив лише розмір необхідної для передачі суми. При цьому він усвідомлював, що підсудний може його обманути, однак все рівно вирішив надати йому грошові кошти для вирішення свого питання, оскільки термінове отримання військового квитка у будь-який спосіб було йому необхідне для працевлаштування.
Таким чином, беручи до уваги все викладене вище у своїй сукупності, а також вимоги п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у
справах про хабарництво», у відповідності до якого «Дії службової особи, яка одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі, мала намір не передавати їх а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем», то суд, за таких обставин приходить до висновку, що ОСОБА_2 заволодів чужим майном шляхом обману, а відповідно перекваліфіковує дії підсудного з ч.2 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 190 КК України.
У відповідності до матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину 21.09.1992 року народження.
Згідно з вимогами п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. При цьому, відповідно до правил ст.6 даного Закону, звільняються від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію ст.1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні судів і не розглянуті судами про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Будь-яких відомостей про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав в судовому засіданні не встановлено і останній не заперечував проти застосування щодо нього Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
В матеріалах справи відсутні будь-які інші дані, які вказували б на обставини, що можуть перешкодити застосуванню до підсудного ОСОБА_2 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року або виключали би таку можливість.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що можуть перешкодити прийняттю рішення про закриття даної справи стосовно ОСОБА_2, не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 6, 273, 282, 323, 324, 330, 332 КПК України, військовий місцевий суд, -
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки на підставі п. "б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасувати.
Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_2 - 1900 доларів США -скасувати та повернути їх останньому для використання за належністю.
Речові докази по справі:
· стерео касету «SONI - 90» №444; стерео касету «ТДК 90» №450 - зберігати при матеріалах кримінальної справи;
· грошові купюри в сумі 1500 грн., вказані на а/с 33-36, Т.2, що знаходяться на відповідальному зберіганні у 19 фінансовому відділі МО України - повернути до Спецпідрозділу БКОЗ Управління СБ України в Київський області - для використання за належністю;
- ватні тампони; медичні резинові печатки - 2 пари; внутрішню кишеню бушлату, що
зберігаються у військовій прокуратурі Центрального регіону - знищити.
Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.