№ 1-75

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ №52

16 липня 2007 року                                                                                                      місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Загородній Ю.М., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Київського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Петрика В.А., у присутності підсудного ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А- 1789 старшого солдата

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Борова Фаствського району Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, несудимого, призваного на військову службу у листопаді 2006 року Фастівським РВК Київської області, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

14 та 16 червня 2007 року ОСОБА_1, діючи з єдиною метою принизити честь та гідність військовослужбовців більш пізнього призову на службу, з якими у відносинах підлеглості не перебував, застосував насильство до рядових ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бажаючи продемонструвати перед іншими військовослужбовцями свою удавану перевагу над потерпілими, а саме; 14 червня 2007 року близько 11 години в спальному приміщенні казарми наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в груди; того ж дня близько 22 години 20 хвилин змусив ОСОБА_4 стати перед собою на коліна і схрестити руки долонями на зовні на чолі, після чого наніс один удар кулаком правої руки по схрещених долонях; 16 червня 2007 року при наведених вище з потерпілим ОСОБА_4 обставин застосував насильство близько 7 годин 30 хвилин до ОСОБА_5, а біля 22 годин 30 хвилин декілька разів до ОСОБА_6. Своїми діями, ОСОБА_1 спричинив потерпілим, кожному окремо, фізичний біль, тобто інше насильство.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11 та 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу та не допускати негідних вчинків.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що, дійсно 14 та 16 червня 2007 року у різний час він застосував при наведених вище обставинах насильство до потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бажаючи у такій спосіб продемонструвати свій авторитет та перевагу над потерпілими. Також підсудний повідомив, що особистих рахунків він із потерпілими не мав, у відносинах підлеглості з ними не перебував.

Крім особистих показань вина підсудного ОСОБА_1 у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, що виявилося у заподіянні шляхом застосування фізичного насильства потерпілим, підтверджується розглянутими в судовому засіданні протоколами слідчих дій, які були проведені з участю потерпілих, підсудного, свідків, витягами з наказів командира військової частини А-1789, розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний не придатним за станом здоров'я до військової служби, хвороба загострилася під час проходження служби.

Органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст. 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військового статуту суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вона має загальний характер і не визначає конкретних обов'язків підсудного по службі.

Таким чином, дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості шляхом застосування іншого насильства щодо кількох осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, його щире та дієве каяття, явку з повинною, сприяння розкриттю злочину, а також і те, що потерпілі примирилися з підсудним і претензій до нього не мали.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи стан здоров'я підсудного, дані про його матеріальний стан та особу, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, під час проходження служби і до неї характеризується позитивно, до служби займався суспільно-корисною діяльністю, до кримінальної відповідальності

притягається вперше, суд знаходить можливим застосувати до підсудного ст. ст. 69, 53 КК України і призначаючи покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 406 КК України і не пов'язаного з обмеженням волі, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення. 

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323 - 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, за якою призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 та 53 КК України у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 680 гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - нагляд командування військової частини скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.