№ 1-79

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 липня 2007 року                                                                                            місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Загородній Ю.М., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Дарницького гарнізону майора юстиції Лашко І.І., у присутності підсудного - ОСОБА_1, потерпілих - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А2299 прапорщика ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Казатин Вінницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не судимого, одруженого, має на утриманні мати похилого віку, старшини роти забезпечення військової частини А-2299, у Збройних Силах з 1994 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1., -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2007 року близько другої години ночі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та будучи військовою службовою особою і начальником за військовим званням для військовослужбовців строкової служби військової частини А-2299 рядових ОСОБА_2 та ОСОБА_3, висловлюючи своє невдоволення порядком несення останніми служби у добовому наряді: ОСОБА_2 як виконуючого обов'язки чергового по КПП частини, а ОСОБА_3 як днювального роти, застосував до останніх насильство, а саме: ОСОБА_2 - у приміщенні КПП частини наніс долонею та кулаком правої руки декілька ударів по потилиці та біля трьох ударів своєю головою по голові потерпілого; ОСОБА_3 - у приміщенні розташування роти декілька ударів кулаком правої руки в грудну клітину потерпілого та один удар по носу, чим спричинив потерпілим, кожному окремо, побої.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11, 58, 59, 121 та 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військового начальника бути ввічливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі та гідності, чим перевищив надану йому владу у виді застосування насильства щодо підлеглого.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що у вечорі 19 червня 2007 року вжив спиртні напої зі своїми товаришами, після чого повернувся на територію частини за своїми особистими речами. Обурившись тим, що виконуючий обов'язки чергового по КПП ОСОБА_2 відпочиває, має неохайний вигляд, у приміщенні КПП частини наніс долонею та кулаком правої руки декілька ударів по потилиці та біля трьох ударів своєю головою по голові потерпілого. У приміщенні роти, будучи невдоволеним тим, що днювальний роти ОСОБА_3 пропустив його, ОСОБА_1, до приміщення казарми без перевірки паролю, у приміщенні роти наніс ОСОБА_3 декілька ударів кулаком правої руки в грудну клітину потерпілого та один удар по носу. Близько третьої години ночі він покинув території частини.

Крім особистих показань вина ОСОБА_1 у застосуванні насильства щодо підлеглих підтверджується даними, які містять розглянуті у судовому засіданні протоколи слідчих дій, що були проведені з участю потерпілих, підсудного, свідків, витягами з наказів командира військової частини А-2299, висновки судово-медичного експерта, розглянуті у судовому засіданні інші докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії ОСОБА_1, який будучи військовою службовою особою і начальником за військовим званням щодо потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, застосував щодо підлеглих насильство, що виразилося у заподіянні їм, кожному, побоїв, тобто перевищив надану йому владу, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 424 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Водночас, суд також приймає до уваги і те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, протиправна поведінка ОСОБА_1, у тому числі, була викликана і порушеннями з боку потерпілих несення внутрішньої служби.

Перелічені обставини суд визнає такими, що значно пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудними злочину, а тому, беручи до уваги ці обставини та враховуючи особу винного, який утримує сім'ю, раніше ні в чому протизаконному замічений не був, характеризуються позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, а також і те, що на його утриманні знаходиться мати похилого віку, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і перейти із застосуванням ст. 53 КК України до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 424 КК України і не позбавляти його

на підставі ст. 54 КК України військового звання, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

Водночас, враховуючи характер та обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, у тому числі за посадою, суд вважає за необхідне позбавити підсудного на підставі ч. 2 ст. 55 КК України права на мінімальний строк займати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст. ст. 69 та 53 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 5 100 грн. з позбавленням на підставі ч. 2 ст. 55 КК України права займати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на один рік.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.