№ 1-74
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Загородній Ю.М., за участю державного обвинувача - військового прокурора Київського гарнізону полковника юстиції Лисого М.І., за присутності підсудного ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-2860 солдата
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Корюковка, Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, несудимого, призваного на військову службу у листопаді 2006 року Корюковським РВК Чернігівської області, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
22 лютого 2007 року близько 14 годин у кімнаті для вмивання казарменого приміщення 1-го зенітно-ракетного дивізіону військової частини А-2860, ОСОБА_1, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_2, з яким він, ОСОБА_1, у відносин підлеглості не перебував, ухиляється від виконання господарських робіт в їдальні частини, куди його разом з іншими військовослужбовцями було направлено, висуваючи претензії з цього приводу, застосував насильство до останнього, перекинувши його через ліве плече на підлогу після чого наніс останньому декілька ударів правою ногою, взутою у черевик, в область спини, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11 та 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу та не допускати негідних вчинків.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що, дійсно 22 лютого 2007 року він, ОСОБА_2 разом з іншими військовослужбовцями був направлений для виконання господарських робіт у їдальню частини, однак ОСОБА_2 під різними приводами ухилявся від виконання робіт. Виявивши ОСОБА_2, який палив у кімнаті для вмивання казарменого приміщення, і будучи обуреним його поведінкою, застосував до нього прийом - перекинув його на підлогу через свої ліве плече, після чого наніс декілька ударів правою ногою, взутою у черевик, в область спини. Також підсудний повідомив, що особистих рахунків він із ОСОБА_2 не мав, у відносинах підлеглості з ним не перебував.
Крім особистих показань вина підсудного ОСОБА_1 у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, що виявилося у завданні потерпілому легкого тілесного ушкодження, підтверджується розглянутими в судовому засіданні протоколами слідчих дій, які були проведені з участю потерпілого, підсудного, свідків, витягами з наказів командира військової частини А-2860, розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 1202 від 2 липня 2007 року ОСОБА_1 визнаний не придатним за станом здоров'я до військової служби, хвороба загострилася під час проходження служби.
Органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст. 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військового статуту суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вона має загальний характер і не визначає конкретних обов'язків підсудного по службі.
Таким чином, дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.
Військовим прокурором Київського гарнізону в інтересах Головного військового клінічного ордена червоної зірки госпіталю заявлений цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 625 грн. 82 коп.
Підсудний ОСОБА_1 позовні вимоги прокурора не оспорював і визнав у повному обсязі.
Підстави та розмір позову прокурора підтверджено дослідженою в судовому засіданні довідкою № 7/1775 від 25 червня 2007 року та додатком до неї, складеними на підставі вимог Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, в сумі 500 грн., посилаючись на те, що протиправними діями підсудного йому була спричинена травма, у зв'язку з чим він, ОСОБА_2, зазнав душевних та фізичних страждань.
Підсудний підстави та розмір вказаного позову потерпілого не визнав, оскільки, як він уточнив, потерпілий своєю поведінкою сам спровокував конфлікт.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи і заявлений позов про відшкодування моральної шкоди, суд знаходить, що його підстави підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Що стосується розміру даного позову, то незважаючи на його повне невизнання підсудним, виходячи з характеру протиправних дій ОСОБА_1, ступеня фізичних і моральних страждань потерпілого внаслідок отриманої останнім травми, ступень вини підсудного, який не бажав заподіяти тілесне ушкодження потерпілому, поведінку останнього, який безпідставно ухилявся від виконання господарських робіт, керуючись принципами розумності та справедливості, військовий суд вважає за необхідне на підставі ст. 23 ЦК України задовольнити даний позов потерпілого частково, а саме лише на суму 100 грн., а на суму 400 грн. - відмовити.
Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, його щире та дієве каяття, явку з повинною, сприяння розкриттю злочину, а також фактичні обставини конфлікту з потерпілим, який безпідставно ухилявся від виконання робіт.
Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи стан здоров'я підсудного, дані про його матеріальний стан та особу, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, під час проходження служби і до неї характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, виховувався у неповній сім'ї, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, суд знаходить можливим застосувати до підсудного ст. ст. 69, 53 КК України і призначаючи покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 406 КК України і не пов'язаного з обмеженням волі, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323 - 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, за якою призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69 та 53 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 510 гривень.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 О.І. - нагляд командування військової частини скасувати.
Цивільний позов військового прокурора Київського гарнізону задовольнити у повному обсязі: стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного військового клінічного ордена червоної зірки госпіталю 625 грн. 82 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на його корить 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, а у задоволенні інших вимог ОСОБА_2 на суму 400 грн. - відмовити за їх необґрунтованістю.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.