№1-23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М., при секретарі ГУРІН О.Г., за участю військового прокурора Білоцерківського гарнізону підполковника юстиції БОНЧЕВА І.В., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-0473, молодшого сержанта запасу ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Біла Церква, Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не судимого, звільненого з військової служби в запас у вересні 2006 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 і ч.1 ст.125 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
19 серпня 2006 року близько 23 години 50 хвилин ночі, ОСОБА_3, перебуваючи у основній відпустці по місцю проживання своєї матері у місті Біла Церква Київської області, та знаходячись біля кафе „Лотос", що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, будучи незадоволеним тим, що незнайомий йому громадянин, як пізніше з'ясувалося - громадянин ОСОБА_2, сперечався з його, ОСОБА_3, знайомим громадянином ОСОБА_4, підбіг до ОСОБА_2 та наніс йому удар правою ногою в лобну ділянку голови зліва, чим заподіяв потерпілому навколоочну гематому зліва і синець лобної ділянки голови зліва, тобто легкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 намагався нанести ще удар ногою потерпілому, однак останній з метою припинити дії підсудного, схопив його руками за ноги, повалив на землю, та сів на нього зверху, стримуючи при цьому його руки. В цей час, ОСОБА_4, з метою допомогти звільнитися ОСОБА_3 від ОСОБА_2, наніс останньому удар правою ногою в область підборіддя зліва, внаслідок чого ОСОБА_2 втратив свідомість і впав (Органом досудового слідства винесено постанову від 27 січня 2007 року про відмову в порушені кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 щодо застосування насильства до ОСОБА_2 на підставі ст. 6 п.2 КПК України). Скориставшись непритомним станом потерпілого, та побачивши на його шиї золотий ланцюжок, ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, відкрито, у присутності інших осіб, заволодів золотим ланцюжком вартістю 1551 грн. 15 коп., який належав ОСОБА_2, а саме, зірвав його з шиї потерпілого та з місця пригоди втік, а золотим ланцюжком розпорядився на власний розсуд.
В зв'язку з отриманими травмами, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у міській лікарні №2 в місті Біла Церква Київської області з 20 по 31 серпня 2006 року.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в спричиненні потерпілому легких тілесних ушкоджень визнав частково, а у відкритому викраденні золотого ланцюжка не визнав повністю. При цьому, пояснив, що дійсно 19 серпня 2006 року близько 23 години 50 хвилин, біля кафе "Лотос", що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, підходячи до свого знайомого ОСОБА_4 з метою привітатися, біля останнього стояв раніше незнайомий йому, ОСОБА_3, громадянин, як потім з'ясувалося - ОСОБА_2, між якими відбувалася словесна суперечка. При цьому, ОСОБА_2 сказав йому, ОСОБА_3, не вмішуватися та відштовхнув його рукою в область грудної клітини. У свою чергу, він, ОСОБА_3, також відштовхнув його, ОСОБА_2, рукою, внаслідок чого останній відійшов на декілька кроків назад. При цьому, ОСОБА_2 схопив його за ноги, повалив на землю, та сів зверху, стримуючи його руки. Як далі пояснив підсудний, коли він намагався вирватися від ОСОБА_2, до них підбіг ОСОБА_4 і наніс останньому удар ногою в обличчя, від якого ОСОБА_2 втратив свідомість та впав. Скинувши ОСОБА_2 з себе, він, ОСОБА_3, звівся з землі на ноги та, побачивши, що ОСОБА_2 лежить з відкритими очима, злякався і втік з місця пригоди. Також підсудний уточнив, що золотий ланцюжок у потерпілого з шиї він не зривав і умислу на це не мав. Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що коли він лежав на землі і намагався вирватися від ОСОБА_2, можливо наніс останньому удар рукою в обличчя, однак удар ногою в область лобної ділянки голови потерпілому не наносив.
Не зважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини у завданні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень та невизнання ним вини у відкритому викраденні золотого ланцюжка, вона підтверджується, крім власне частково особистими показаннями підсудного, всією сукупністю досліджених в судовому засіданні інших доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Так, потерпілий ОСОБА_2 в судів показав, що 19 серпня 2006 року близько 22 години 30 хвилин він зайшов у кафе„Лотос" , що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, де зустрів знайомого ОСОБА_5, який відпочивав разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Приєднавшись до них, він, ОСОБА_2, випив пляшку пива і близько 23 години 50 хвилин пішов додому. На виході з вказаного кафе він зустрів ОСОБА_5 і в ході розмови з ним до них підійшов раніше незнайомий йому, ОСОБА_2, громадянин, як потім з'ясувалося - ОСОБА_4, який став пред'являти ОСОБА_5 претензії щодо справляння останнім природних потреб на колесо належного йому, ОСОБА_4, автомобіля „Москвич-412". При цьому, він, ОСОБА_2, заперечив ОСОБА_4 щодо справляння природних потреб ОСОБА_5. В цей час, зі сторони літньої площадки кафе „Лотос" до нього, ОСОБА_2, підбіг раніше незнайомий йому громадянин, як потім з'ясувалося - ОСОБА_3, який наніс удар правою ногою в область голови, а саме, в ліву лобну і волосисту ділянку голови, внаслідок чого він, ОСОБА_2, відчув біль та відійшов на декілька кроків назад. Як далі пояснив потерпілий, ОСОБА_3 при цьому намагався нанести йому ще удар ногою, однак, він, ОСОБА_2, з метою припинити дії підсудного, схопив його руками за ноги, повалив на землю та сів на нього зверху, стримуючи його руки. В цей час, підбіг до нього, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та наніс йому один удар правою ногою в область підборіддя зліва, внаслідок чого він втратив свідомість і впав. Прийшовши до тями, він побачив перед собою ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а ОСОБА_3 вже не було. При цьому, ОСОБА_6 запитала у нього про причини відсутності у нього золотого ланцюжка на шиї, однак, він, ОСОБА_2, знову втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, то побачив, що у нього розбита нижня губа, з якої текла кров, розірвана сорочка, а на шиї відсутній золотий ланцюжок з золотим хрестиком, які він попросив пошукати ОСОБА_6 і ОСОБА_7. В ході пошуку, ОСОБА_7 біля його ніг знайшла лише золотий хрестик, який вона поклала йому в кишеню брюк, а золотий ланцюжок був відсутній. Після цього, приїхала швидка медична допомога, яка доставила його, ОСОБА_2, до міської лікарні №2 у місті Біла Церква, де він з отриманим травмами, знаходився на стаціонарному лікуванні з 20 по 31 серпня 2006 року.
Аналогічні вище наведеним показам потерпілого ОСОБА_2 дали покази в судовому засіданні й свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які, кожен окремо, уточнили, що бачили, як 19 серпня 2006 року близько 22 години 50 хвилин ночі біля кафе „Лотос" , що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, ОСОБА_3 наніс удар правою ногою в ліву лобну ділянку голови ОСОБА_2.
. Допитана в суді свідок ОСОБА_7 показала, що 19 серпня 2006 року близько 22 години 50 хвилин ночі, вийшовши разом з ОСОБА_6 з магазину „24x24", вона побачила, що біля кафе „Лотос", що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, ОСОБА_3 лежить спиною на землі, а на ньому сидить ОСОБА_2 та тримає останнього за руки. В цей час до ОСОБА_2 підбіг ОСОБА_4 та наніс йому удар правою ногою в область підборіддя зліва, внаслідок чого ОСОБА_2 втратив свідомість і впав, а ОСОБА_3, звільнився від ОСОБА_2, і, піднімаючись на ноги, торкався рукою в області шиї потерпілого, після чого з місця події зник. Як далі пояснила свідок, підійшовши ближче до ОСОБА_2, який був без свідомості, вона побачила, що у нього розірвана сорочка, з нижньої губи текла кров, а на шиї були садна. Після цього, вона разом з ОСОБА_6 підтягли ОСОБА_2 до стіни кафе „Стара Пошта", де почали приводити його у свідомість. Коли ОСОБА_2 прийшов до тями, він попросив пошукати золотий ланцюжок та хрестик, які були відсутні у нього на шиї. В ході пошуку, вона, ОСОБА_7, знайшла біля ніг ОСОБА_2 лише золотий хрестик, який вона поклала йому в кишеню брюк, а золотого ланцюжка не було. Після цього, ОСОБА_6 викликала швидку медичну допомогу, якою потерпілого було доставлено до лікарні.
Аналогічні за змістом показам свідка ОСОБА_7 дала покази в судовому засіданні й свідок ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що 19 серпня 2006 року близько 22 години 50 хвилин ночі вона вийшла з літньої площадки кафе „Стара Пошта" і побачила, що біля входу в кафе „Лотос", що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, вели розмову між собою ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_4. В цей час, зі сторони літньої площадки кафе „Лотос" до ОСОБА_2 підбіг ОСОБА_3 та наніс йому удар правою ногою в область лобної ділянки голови зліва, внаслідок чого ОСОБА_2 відійшов на декілька кроків назад. Після цього, ОСОБА_3 намагався нанести йому ще удар ногою, однак, ОСОБА_2, схопивши ОСОБА_3 руками за ноги, повалив на землю та сів на нього зверху, стримуючи його руки. В цей час, до ОСОБА_2 підбіг ОСОБА_4 та наніс йому один удар правою ногою в область підборіддя зліва, внаслідок чого ОСОБА_2 втратив свідомість і впав. Як далі показала свідок, потім вона бачила, як ОСОБА_3, звільнившись від ОСОБА_2, рукою зірвав з шиї останнього золотий ланцюжок і пішов з ним в напрямку кафе „Лотос".
Даними протоколів відтворень обстановки і обставин події, проведеними з участю потерпілого ОСОБА_2 і свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, в ході яких вони дали свідчення аналогічні своїм показам в судовому засіданні та викладеному в описовій частині вироку, також підтверджується вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів.
Свідок ОСОБА_11 - директор кафе „Стара Пошта" в суді показав, що вночі 19 серпня 2006 року він чув від незнайомих йому осіб, які відпочивали в кафе „Стара Пошта" про те, що на вулиці відбулася бійка між хлопцями, однак, про обставини бійки і між ким вона відбулася, він не виясняв.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 19 серпня 2006 року близько 22 години 45 хвилин ночі він разом з своїм другом - ОСОБА_13 вийшли з кафе „Лотос", що розташований по бульвару 50 річчя Перемоги, 47 у місті Біла Церква Київської області, і побачив, що неподалік від входу в кафе „Стара Пошта" стояли ОСОБА_4 і два незнайомих йому громадянина, як потім з'ясувалося - ОСОБА_5 і ОСОБА_2, та сперечалися між собою. В цей час до останніх підійшов ОСОБА_3, якого ОСОБА_2 відштовхнув в область грудної клітини, а ОСОБА_3 в свою чергу також відштовхнув ОСОБА_2 рукою в область грудної клітини. При цьому, ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_3, схопив його руками за ноги та намагався повалити на землю. Однак, ОСОБА_3 схопився руками за сорочку ОСОБА_2 і вони в двох упали на землю. Після цього, ОСОБА_2 сів на ОСОБА_3, який лежав на землі, та намагався стримати руки останнього, проте ОСОБА_3 не дав цього зробити та руками відштовхував ОСОБА_2 від себе. В цей час, до ОСОБА_2 підбіг ОСОБА_4 та наніс йому один удар ногою по обличчю зліва, внаслідок чого останній втратив свідомість і впав. Після цього, ОСОБА_3 встав і пішов з місця пригоди в напрямку пошти. Крім того, свідок уточнив, що ОСОБА_3 не наносив удар ногою ОСОБА_2 в область лобної ділянки голови зліва і золотий ланцюжок з його шиї не зривав.
Аналогічні за змістом показам свідка ОСОБА_12 дав покази в судовому засіданні й свідок ОСОБА_13.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 він не знає і бійки між останніми 19 серпня 2006 року біля кафе Лотос" він не бачив взагалі.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №3 від 18 січня 2007 року ОСОБА_2 було заподіяно закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, навколоочної гематоми зліва, синця лобної ділянки голови зліва, саден нижньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а заподіяні ОСОБА_2 садна в ділянці шиї - до категорії легких тілесних ушкоджень.
Постановою слідчого військової прокуратури Білоцерківського гарнізону від 27 січня 2007 року матеріали кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 в частині заподіяння потерпілому ОСОБА_2 закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного, тобто легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, закрито на підставі п.2 ст.213 КПК України.
Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №5 від 22 січня 2007 року заподіяні ОСОБА_2 навколоочна гематома зліва, синець лобної ділянки голови зліва, садна нижньої губи, відносяться до легких тілесних ушкоджень. З пояснень судово-медичного експерта БОНИЧИШИНА О.Я., який проводив дані експертизи, вбачається, що навколоочна гематома зліва і синець лобної ділянки голови зліва у ОСОБА_2 утворилися від одного удару ногою, а садно нижньої губ від іншого удару.
Отже, оцінюючи покази підсудного ОСОБА_3 про те, що він удар ногою ОСОБА_2 в лобну ділянку голови не наносив, а можливо наніс йому, ОСОБА_2, удар рукою в обличчя в той час коли лежав на землі і намагався вирватися від нього, суд такі покази визнає неправдивими і спрямованими на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне та відхиляє їх. Суд приходить до висновку, що зазначені покази підсудного спростовуються дослідженими в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10, які послідовні і повністю узгоджуються між собою та іншими наведеними вище матеріалами справи. В судовому засіданні потерпілий і вказані свідки, кожний окремо, заперечували як факт, так і можливість нанесення ОСОБА_3 ударів рукою в обличчя ОСОБА_2.
При цьому, суд довіряє висновку судово-медичної експертизи №3 від 18 січня 2007 року і висновку додаткової судово-медичної експертизи №5 від 22 січня 2007 року.
Також суд критично оцінює твердження підсудного про те, що він золотий ланцюжок з шиї ОСОБА_2 не зривав, оскільки спростовується свідченнями свідка ОСОБА_10, яка послідовно і категорично стверджувала, що ОСОБА_3, звільнившись від ОСОБА_2, який лежав без свідомості, рукою зірвав з шиї потерпілого золотий ланцюжок і пішов з ним в напрямку кафе „Лотос". Показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з показами свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які бачили, як ОСОБА_3 звільнився від ОСОБА_2 і, піднімаючись з землі, торкався рукою в області шиї потерпілого, після чого з місця події зник. Суд такі покази підсудного визнає неправдивими і спрямованими на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне та відхиляє їх.
Про правдивість показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідчить той факт, що вони, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, давали про відомі їм обставини заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і відкритого викрадення підсудним належного потерпілому золотого ланцюжка, послідовні покази, уточнюючи окремі значимі деталі, у тому числі під час очних ставок та відтворення обстановки та обставин події, які в цілому узгоджуються між собою, показами потерпілого, висновками судово-медичних експертиз та всебічно розкривають фактичні обставини побиття потерпілого і викрадення ОСОБА_3 у останнього золотого ланцюжка. Крім того, їх об'єктивність стверджується відсутністю істотних протиріч у намальованих ними власноручно схемах події 19 серпня 2006 року.
Більш того, на думку суду, про щирість показів свідка ОСОБА_4, свідчить і той факт, що він є знайомим ОСОБА_3.
Оцінюючи всі висунуті версії підсудного своєї невинуватості, суд бере до уваги те, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних, які б могли свідчити про те, що допитані в судовому засіданні вказані вище свідки могли оговорити ОСОБА_3.
Що стосується показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_3 не наносив удар ногою ОСОБА_2 в область лобної ділянки голови і золотий ланцюжок з його шиї не зривав, то суд їх оцінює критично і визнає їх надуманими з тих причини, що дані свідки давали в край протилежні покази щодо місця конфлікту між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а також місце куди пішов ОСОБА_3 з місця події. Крім того, свідок ОСОБА_12 в ході досудового слідства давав покази про те, що ОСОБА_2 під час конфлікту з ОСОБА_3 був одягнутий у чорну шкіряну куртку, а в судовому засіданні змінив свої покази та показав, що ОСОБА_2 був одягнутий у білу сорочку, що суд сприймає як нещирість даного свідка.
В той же час, свідок ОСОБА_13 в суді як на очевидця події 19 серпня 2006 року послався на свідка ОСОБА_14. Однак, ОСОБА_14, будучи викликаним в судове засідання за клопотанням захисника, в суді пояснив, що конфлікту між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не бачив взагалі.
Крім того, суд враховує, що свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 є знайомими підсудного ОСОБА_3 і після події вони обговорювали обставини пригоди.
Органи досудового слідства вважали встановленим те, що ОСОБА_3 заволодів золотим ланцюжком, який належав ОСОБА_2, застосувавши при цьому насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме, зірвав з шиї останнього золотий ланцюжок вартістю 1551 грн. 15 коп., заподіявши ОСОБА_2 садна в ділянці шиї, тобто легкі тілесні ушкодження.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 мети застосовувати насильство до ОСОБА_2, як способу заволодіння належним йому, ОСОБА_2, золотим ланцюжком, не мав, а спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень були наслідками заволодіння ОСОБА_3 золотим ланцюжком.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинив грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Таким чином, дії ОСОБА_3, який відкрито викрав золотий ланцюжок вартістю 1551 грн. 15 коп., що належав ОСОБА_2, суд перекваліфікує з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України.
Дії ОСОБА_3, який заподіяв потерпілому ОСОБА_2 умисно легкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України.
При цьому, суд виключає з обвинувачення підсудного вказівку на порушення ним вимог ст.ст.11, 49, 56, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки порушення норм вказаних нормативних актів не є ознакою жодного елементу складу поставленого у вину підсудному злочину.
У судовому засіданні розглянуто цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до підсудного ОСОБА_3, в якому він просить стягнути з підсудного на його користь 1784 грн. 62 коп. на відшкодування матеріальних збитків і 3200 грн. - на відшкодування моральної шкоди, завданих злочином.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 він позбавився золотого ланцюжка вартістю 1551 грн. 15 коп., який йому подарували батьки, а також він поніс матеріальні збитки, пов'язані з придбанням ліків та витрат на медичні послуги як під час стаціонарного лікування, так і в подальшому відповідно до виписного епікризу, що становить 233 грн.47 коп.
В обгрунтування суми, яка підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, потерпілий посилався на те, що від противоправних дій підсудного він отримав травму, після якої у нього з'явилися головні болі, безсоння, тремор в руках, що в свою чергу заважає належним чином виконувати свої обов'язки на роботі і він змушений вживати заспокійливі та знеболюючі ліки. У зв'язку з його погіршенням стану здоров'я, виникла необхідність у санітарно-курортному лікуванні та додатковому медичному обстеженні.
Підсудний позов потерпілого ОСОБА_2 визнав лише в частині відшкодування моральної шкоди на суму 300 грн., а в іншій частині позовні вимоги потерпілого не визнав.
Заслухавши пояснення підсудного, його захисника, який вважав можливим позов задовольнити частково, тобто, лише на суму 300 грн. в частині відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні позову в частині матеріальних збитків - відмовити, розглянувши матеріали справи і заявлений позов, суд знаходить, що позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Що стосується позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з підсудного ОСОБА_3 на його користь матеріальних збитків, пов'язаних з викраденням у нього ОСОБА_3 золотого ланцюжка вартістю 1551 грн. 15 коп. та витратами потерпілого на придбання ліків і медичні послуги у зв'язку з лікуванням від отриманих травм, то, оскільки вони підтверджуються даними: довідки завідуючого магазином філії №22 ВАТ „Київський ювелірний завод" (т 2, а.с.95), артикулу на придбання золотого ланцюжка (т.2, а.с.93), даними фіскальних чеків на закупівлю ліків від 4, 9, 12, 13, 19, 22 вересня 2006 року і 27 листопада 2006 року, що були призначені згідно виписного епікризу №10106 від 31 серпня 2006 року, а також даними квитанції НП ТзОВ
„Діомед" від 23 серпня 2006 року, тому суд на підставі ст.ст.22, 1166, 1195 ЦК України вважає даний позов в цій частині, а саме в розмірі 1 760 грн. 45 коп. таким, що підлягає задоволенню.
В іншій частині позову, а саме, відшкодування витрат, понесених на закупівлю медикаментів у розмірі 24 грн. 17 коп., суд вважає необхідним в цій частині позову відмовити, оскільки вказана сума не підтверджена доказами щодо їх закупівлі.
Щодо розміру та підстав даного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то виходячи з характеру та обставин вчинення ОСОБА_3 злочину, ступеня і тривалості фізичних та моральних страждань потерпілого від отриманих травм, виходячи з засад розумності і справедливості та, враховуючи ступінь вини підсудного і його майновий стан, керуючись роз'ясненнями, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", військовий суд вважає за необхідне на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України задовольнити позов потерпілого частково, тобто лише на суму 1 000 грн., а на суму 2200 грн. - відмовити за його необгрунтеваністю.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує те, що він раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до служби в армії, так і під час її проходження характеризується виключно позитивно, після звільнення з військової служби займається суспільно-корисною працею, до кримінальної відповідальності притягається вперше, попросив вибачення у потерпілого, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає разом з матір'ю, яка є інвалідом і потребує його допомоги, а тому суд знаходить можливим призначити ОСОБА_3 мінімальне за видом покарання, передбачене санкціями ч.1 ст.125 і ч.1 ст.186 КК України, у виді штрафу, застосувавши до підсудного при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Водночас, згідно з ст.1 Закону України „Про амністію» від 19 квітня 2007 року, підлягають безумовному звільненню від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, зокрема, особи потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, які підпадають під дію Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з копії посвідчення серії В-П №467664 від 6 жовтня 2005 року ОСОБА_3 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обставин, які б перешкоджали застосуванню положень ст.1 Закону України „Про амністію» від 19 квітня 2007 року до підсудного ОСОБА_3 у судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі п. «ж» ст.1 Закону України „Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.6, 323, 324, 325, 328, 332 КПК України, ст.ст.8,10 Закону України „Про амністію» від 19 квітня 2007 року, військовий місцевий суд Київського гарнізону
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186 і ч. 1 ст. 125 КК України, за якими призначити йому покарання:
· за ч. 1 ст. 186 КК України у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 1700 грн.;.
· за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 850 грн.
За сукупністю злочинів, відповідно до ст.70 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 Олександру Петровичу шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 1700 грн.
Звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом покарання на підставі п. "ж" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року внаслідок акту амністії.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 Дмитра Володимировича до підсудного ОСОБА_3 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 45 коп., на відшкодування матеріальних збитків і 1000 (одна тисяча) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних злочином, а в іншій частині - на суму 24 грн. 17 коп., на відшкодування матеріальних збитків і 2200 (дві тисячі двісті) грн. на відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Вирок може бути оскарженим і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим з дня отримання копії вироку.