№4-169

ПОСТАНОВА

18 липня 2007 року                                                                                                   місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі судового засідання Загородній Ю.М,, за участю заявників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника органу дізнання, який порушив кримінальну справу - начальника юридичної служби-помічника начальника Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України полковника Ільєнка А.Б., розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового місцевого суду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, а також за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України (справа № 6-07), -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2007 року в управлінні розгляду звернень та прийому громадян Міністерства оборони України була зареєстрована заява гр-ки ОСОБА_3 про факт, на її думку, незаконного перебування на квартирному обліку та отримання квартир шляхом надання фіктивних документів військовослужбовцями ОСОБА_1, ОСОБА_2 та членами їх сімей (досліджена в судовому засіданні копія заяви ОСОБА_3).

Вказана заява гр-ки ОСОБА_3 перевірялася у 2007 році неодноразово і за нею приймалися різні рішення (досліджені в судовому засіданні копії доручення № 266/177 від 2 березня 20007 року, листів ВСП ЗСУ № 306/вр 762 від 19 березня 2007 року, № 306/вр/932 від 2 квітня 2007 року).

31 травня 2007 року гр-ка ОСОБА_3 на особистому прийомі у Міністра оборони України знову вимагала надати правову оцінку порушенням, на її думку, законодавства під час забезпечення сімей ОСОБА_1 житлом за рахунок МО України, у зв'язку з чим Міністром оборони України було прямо вказано начальнику ВСП ЗСУ на те, що з боку офіцерів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на його Міністра оборони думку, вбачаються порушення законодавства, «якщо керівник цих офіцерів не вбачає порушень з їх боку, це свідчить про те, що він не відповідає своїй посаді» (досліджена копія роздруківки офіційного вебсайту МО України від 31 травня 2007 року -http://www.mil.gov.ua...).

8 червня 2007 року начальник ВСП ЗСУ, розглянувши матеріали перевірки, проведеної за фактом отримання шляхом обману квартир у містах Києві та Обухові, порушив кримінальну справу за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 з використанням при цьому невстановленою особою завідомо підроблених документів громадянки ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, а також за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України. Будь-якого правового рішення за фактом отримання квартир у місті Києві, у тому числі ОСОБА_5, вказана постанова про порушення кримінальної справи не містить.

15 червня 2007 року Міністр оборони України видав розроблений у ВСП ЗСУ наказ № 350 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в якому вказано, що перевіркою, проведеною ВСП ЗСУ, встановлені численні факти правопорушень з боку офіцерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які, як вказано в наказі, шляхом обману, подаючи недостовірну інформацію, незаконно отримали житло від Міністерства оброни в містах Києві та Обухові, при цьому в мотивувальній частині наказу є посилання на порушену начальником ВСП ЗСУ кримінальну справу від 8 червня 2007 року. Даним наказом заявники були позбавлені військового звання.

Гр-ни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргами на постанову начальника ВСП ЗСУ від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч. 2 ст. 425 КК України, (справа № 6-07), про існування якої дізналися з тексту наказу Міністра оборони України № 350 від 15 червня 2007 року та вважаючи в контексті згаданого наказу Міністра оборони те, що оскаржувана постанова порушена саме стосовно них, заявників.

У скаргах заявників ставиться питання про скасування даної постанови органу дізнання як незаконної з посиланням на те, що таке рішення прийнято за відсутності законних підстав та приводів.

У судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ознайомившись зі змістом оскаржуваної постанови від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, а також за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України (справа № 6-07), наполягали на її скасуванні в повному обсязі як незаконної в контексті підстав та приводів для її винесення та в обгрунтування своїх доводів посилалися на те, що оскаржуване рішення напряму зачіпає їх законні права, свідченням чого є наказ Міністра оборони України № 350 від 15 червня 2007 року.

Прокурор в судове засідання не з'явився з невідомих причин, а тому правомірність порушення кримінальної справи не доводив.

Представник органу дізнання в судовому засіданні вважав необхідним скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, пояснивши при цьому, що надана суду постанова начальника ВСП ЗСУ від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи винесена з дотриманням вимог ст. 94 КПК України і перевірялася органом прокуратури, у той же час начальник ВСП ЗСУ рішення про порушення кримінальної справи щодо осіб ОСОБА_1 не приймав, як вони помилково вважали у своїх скаргах, а тому предмет оскарження відсутній.

Органом дізнання матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи № 6-07, суду надані не були, як уточнив представник органу дізнання, за недоцільністю у зв'язку з відсутністю предмету оскарження.

Вивчивши надані учасниками судового засідання матеріали, оскаржувану постанову від 8 червня 2007 року, проаналізувавши доводи скарги з урахуванням внесених до них уточнень, заслухавши пояснення заявників та представника органу дізнання, суд, вирішуючи скарги заявників, виходить з такого.

С надуманими твердження представника органу дізнання про те, що у даній справі відсутній предмет оскарження.

Згідно з правилами ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину також може бути подана до суду особою, інтересів якої вона стосується.

Приймаючи до уваги те, що саме заявник ОСОБА_2 отримав у 2006 році 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, гр-ка ОСОБА_4 є його родичкою, а сама постанова органу дізнання про порушення кримінальної справи від 8 червня 2007 року зазначена у наказі про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, дані про що містить його скарга, суд вважає, що даним заявником було наведене достатнє обґрунтування можливого порушення його прав та законних інтересів прийняттям оскаржуваного рішення. При цьому формально неповна чи неточна назва останнього у скарзі заявника, що було обумовлено, як уточнив ОСОБА_2, і самим контекстом, в якому інформація про постанову органу дізнання була подана у наказі Міністра оброни України, а також така, що відбулася в умовах, коли заявник, не зважаючи на численні звернення, так і не мав можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення, не впливає на вказаний висновок суду, оскільки є неприпустимим у будь-якій спосіб штучне обмеження права особи на судовий захист.

Водночас, суд визнає і те, що оскаржувана постанова від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України, не стосується в контексті кримінально-процесуальної діяльності прав і законних інтересів скаржників, а їх скарги з урахуванням й уточнень в судовому засіданні не містять будь-якого обґрунтування порушення таких прав та інтересів прийняттям оскаржуваного рішення в цій частині.

Крім того, в судовому засіданні дослідженням тексту оскаржуваної постанови встановлено, що остання взагалі не стосується особи ОСОБА_1 та фактів забезпечення його житлом у місті Києві.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, а також скарги ОСОБА_2 про скасування оскаржуваної постанови органу дізнання від 8 червня 2007 року в частині порушення кримінальної справи за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_2 в іншій частині, суд виходить з такого.

За змістом ст. ст. 94, 97, 98, 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен з'ясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи, чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок.

Як видно зі змісту постанови начальника ВСП ЗСУ від 8 червня 2007 року, остання за змістом відповідає вимогам ст. 130 КПК України, приводом для порушення кримінальної справи були дані, безпосередньо отримані органом дізнання під час проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК, що суд оцінює як належний в контексті ст. 94 КПК України привід для порушення кримінальної справи.

Водночас, згідно з правилами ст. 97 КПК України при розгляді таких повідомлень орган дізнання повинен був обов'язково з'ясувати питання, чи підлягає таке повідомлення передачі за належністю в іншій правоохоронний орган, у чию юрисдикцію входить вирішення такого повідомлення по суті. При цьому орган дізнання зобов'язаний лише приймати повідомлення про злочин незалежно від того, чи підлягає віданню така справа, а вже вирішувати такі повідомлення виключно з урахуванням встановленої в законі компетенції.

Відповідно до вимог ст. 101 КПК України начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України є органом дізнання виключно у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової* частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах.

Кримінальне переслідування за відсутності вказаних у ст. 101 КПК України вимог не належить й до завдань, функцій та прав ВСП ЗСУ (ст. ст. 3, 7 та 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку...»). 

Водночас, як вбачається з оскаржуваної постанови в частині, що стосується факту отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 з використанням при цьому невстановленою особою завідомо підроблених документів громадянки ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, причетність жодних з перелічених у ст. 101 КПК України категорій громадян не була встановлена органом дізнання, але не зважаючи на це, справа була в цій частині порушена і по ній проводиться дізнання, а відтак орган дізнання вийшов за межі своїх повноважень, чим були порушені положення ст. 19 Конституції України, які вимагають кожну службову та посадову особу діяти виключно в межах повноважень, передбачених законами України.

Таким чином, орган дізнання прийняв оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 з використанням при цьому невстановленою особою завідомо підроблених документів громадянки ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України, всупереч вимог ст. 101 КПК України, ст. ст. З, 7 та 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», відтак вийшов за межі наданих законом повноважень, а тому оскаржувану постанову в цій частині не можна визнати законною.

Крім того, згідно з вимогами ст. 97 та ч. 2 ст. 98 КПК України орган дізнання, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, повинен був порушити справу щодо цієї особи.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні тексту наказу Міністра оборони України № 350 від 15 червня 2007 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та інформаційної довідки до нього, вказаний наказ було розроблено ВСП ЗСУ тобто установою, начальник якої є органом дізнання, що приймав оскаржуване ОСОБА_2 рішення, в наказі вказано на те, що саме перевіркою, проведеною ВСП ЗСУ вже як факт встановлені численні факти правопорушень з боку офіцера ОСОБА_2, який нібито шляхом обману, подаючи недостовірну інформацію, незаконно отримав житло від Міністерства оброни України в місті Обухові і саме за це заявника було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи наведене оскаржуване рішення в наведеній вище частині є незаконним, оскільки суперечить і вимогам ч. 2 ст. 98 КПК України, а відтак істотно обмежує законні права ОСОБА_2 на захист від кримінального переслідування.

Більш того, згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Разом з тим, наведені в постанові про порушення кримінальної справи від 8 червня 2007 року (арк. 3) достатні, на думку органу дізнання, дані, як підстава для такого рішення, не містять жодного посилання на фактичні обставини, які могли б вказувати на ознаки в діях будь-якіх осіб злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Приймаючи до уваги все викладене, а також неподання без поважних причин органом дізнання матеріалів, які слугували підставою для порушення кримінальної справи в частині факту отримання у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, відсутність яких у даному випадку суд визнає самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення, суд вважає необхідним задовольнити в цій частині скаргу ОСОБА_2

Таким чином, оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи за фактом отримання ОСОБА_2 у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, яке прийняв орган дізнання хоча і на підставі належного процесуального приводу, прийнято з перевищенням повноважень (ст. 101 КПК України, ст. ст. З, 7 та 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»), з обмеженням права заявника на захист (ч. 2 ст. 98 КПК України) та за відсутності законних підстав (ч. 2 ст. 94 КПК України), а тому, приймаючи до уваги також і відсутність матеріалів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення (ч. 7 ст. 236-8 КПК України), доводи заявника ОСОБА_2 в цій частині є обгрунтованими, а оскаржувана постанова - підлягає скасуванню як незаконна.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. ч. 1 та 2 ст. 55, ч. 1 ст. 64 Конституції України, ст. ст. 236-7 - 236-8 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу громадянина ОСОБА_2 на постанову начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України, а також за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України - задовольнити частково.

Постанову начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 8 червня 2007 року

про порушення кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України - скасувати.

Відмовити в порушенні кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України. 

У задоволенні скарги громадянина ОСОБА_2 на постанову начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України - відмовити.

Відмовити в задоволенні скарги громадянина ОСОБА_1 на постанову начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 8 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом отримання шляхом обману у 2006 році 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, а також за фактом недбалого ставлення до військової служби з боку службових осіб житлової комісії військової частини А1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України.

На постанову суду може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 7 діб з дня її винесення.