ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.09.06                                                                               Справа № 328/20-06

суть спору:

          До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківського районного споживчого товариства, м. Біла Церква (далі -позивач) до ПП ОСОБА_1, м.Біла Церква (далі -відповідач) про стягнення 31054,47грн., з яких 17208,20грн. -борг по орендній платі, 1001,89грн. -пені, 12045,74грн. -7% штрафу та 798,64грн. пені на підставі ст. 232 ГК України.

Ухвалою господарського суду  Київської області від 31.07.2006р. розгляд справи було призначено на 28.08.2006р. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме, посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1. Відповідно до наданих представником позивача уточнень позовних вимог, останній просить стягнути на його користь борг по орендній платі в розмірі 17208,20грн. та 1001,89грн. пені, від стягнення на підставі ст. 232 ГК України 12045,74грн. -7% штрафу та 798,64грн. пені відмовляється.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань ухвалами суду від 31.07.2006р., 28.08.2006р. в судові засідання 28.08.2006р., 20.09.2006р. свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав. Тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між Білоцерківським районним споживчим товариством (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди виробничого цілісного майнового комплексу НОМЕР_1 (надалі -Договір), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування виробничий цілісний майновий комплекс хлібозаводу загальною площею 910,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1  ля організації виробництва по випічці хлібобулочних виробів. Договір укладено терміном до 25.01.2006р.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору та додатку НОМЕР_2 до Договору орендна плата встановлюється у розмірі 3220грн. на місяць та сплачується не пізніше 25 числа місяця, що передує звітному.

Згідно умов Договору відповідач зобов'язався прийняти майно та своєчасно проводити розрахунки по орендній платі, утримувати майно в належному санітарно-технічному стані.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав, передавши відповідачеві вказане майно, що підтверджується актами прийняття-передачі приміщень та торгового обладнання, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

          Як вбачається з матеріалів справи на протязі строку дії договору відповідач в порушення ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України недобросовісно відносився до виконання умов договору щодо сплати орендних платежів, про що позивач неодноразово направляв претензії щодо незадовільного виконання умов договору, пропонуючи погасити заборгованість по орендній платі. З 25 жовтня 2005 р. відповідач припинив перерахування орендної плати.

25.01.2006р. термін Договору закінчився, про що позивач неодноразово повідомляв відповідача і пропонував повернути майно з оренди, що підтверджується листом НОМЕР_3,НОМЕР_4, телеграмою від 15.03.06р. Дана претензії залишені відповідачем без відповіді.

Як вбачається з матеріалів справи 07.04.2006р. комісією районного споживчого товариства в присутності працівників хлібозаводу проведено повернення майна хлібозаводу, яке перебувало в оренді відповідача, про що складено відповідний акт прийому-передачі.

Оскільки відповідач користувався майном позивача з 25.02.2005 р. по 07.04.2006 р., а з 25 жовтня 2005р. не сплачував орендну плату, тому за відповідачем на час подання позову рахується борг по орендній платі перед позивачем в сумі 17208,20грн. за користування орендованим майном, що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми заборгованості, який є в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до п.6.8.1 Договору при несвоєчасному поверненні майна з оренди в разі припинення договірних відносин, орендна плата нараховується по день фактичного повернення майна з оренди по акту прийому-передачі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17208,20грн. боргу по орендній платі є обґрунтованими, документально підтверджуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання не з'явився, жодних доказів повного (часткового) погашення заборгованості по орендній платі не надав.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.5.1.Договору, у випадку порушення термінів перерахування коштів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, що за розрахунком позивача складає 1001,89грн.

Проте, з даним розрахунком пені суд погодитись не може, оскільки позивачем невірно застосовано розмір подвійної облікової ставки (0,06% замість 0,052%), а також не враховано положень ст.232 ГК України, яка обмежує нарахування штрафних санкцій шестимісячним строком. За таких обставин за перерахунком суду розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 866,85грн.

Враховуючи відмову відповідачі від стягнення на підставі ст. 232 ГК України 12045,74грн. -7% штрафу та 798,64грн. пені, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати за розгляд справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст. ст. 82-84 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.            Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_5) на користь Білоцерківського районного споживчого товариства (09112, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 87, код 30353151) 17208,20грн. (сімнадцять тисяч двісті вісім грн. 20коп.) заборгованості, 866,85грн. (вісімсот шістдесят шість грн. 85коп.) пені, та судові витрати: 180,75грн. державного мита, 68,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 12045,74грн. -7% штрафу та 798,64грн. пені провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 135,04 грн. пені відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.