Справа № 2-150/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          04 липня 2011 року                                                                                                    м.Тячів                                                                 

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Баник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Лопухівської сільської ради, третьої особи –Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації, про скасування свідоцтва про оформлення права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

          ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, Лопухівської сільської ради, третьої особи –Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації, про скасування свідоцтва про оформлення права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги мотивує тим, що з 1975 року вона разом з матір»ю ОСОБА_2 працювала на сезонних роботах та отримували заробітки, які використовували на придбання будівельних матеріалів. За ці кошти вони вдвох з 1980 року заново перебудували старий будинок АДРЕСА_1, в якому вона з того часу проживала з матір»ю, а згодом там проживали і інші члени її сім»ї. Після одруження з іншим чоловіком, у 1995 році, вони розібрали старий сарай і на його місці побудували новий. Також вони з чоловіком власними силами та за рахунок власних коштів у 1995 році збудували літню кухню. Оскільки перебудову будинку вони з матір»ю провели у 1980 році разом за їх спільні кошти, вважає, що цей будинок є їх з матір»ю спільною сумісною власністю. Разом з чоловіком та неповнолітньою донькою ОСОБА_3 вони постійно проживали у будинку, офіційно зареєстровані у ВГІРФО за вказаним місцем проживання, а у літній кухні, яку вони з чоловіком збудували як частину власного житла, проживає її мати ОСОБА_2 Восени 2009 року вона довідалась, що її мати, зареєструвавши у 2007 році за собою це нерухоме майно, подарувала його її сину ОСОБА_4. Вона звернулась з позовом до суду і рішенням Тячівського районного суду цей договір дарування було скасовано, а в частині визнання за нею спільного часткового права власності на майно судом було відмовлено. Строк на апеляційне оскарження цього рішення в частині визнання за нею спільного часткового права власності на це майно вона пропустила. Набуття лише її матір»ю права власності на це майно, в тому числі і на створене ними житло, яке є єдиним для її сім»ї, є незаконним, оскільки її мати ОСОБА_2 та сільська рада, зареєструвавши право власності на вказаний будинок АДРЕСА_1, лише за ОСОБА_2, не тільки незаконно позбавили її єдиного житла, а й права власності на будівлю літньої кухні, створеної за рахунок їх сім»ї, в тому числі і її частки в житловому будинку, створеної і за її рахунок, бо вони з матір»ю в 1975 році порівну вкладали свої кошти в перебудову старого будинку. а тому вона має право на частку у цьому майні –будинку та господарських спорудах. Встановлення права спільної сумісної власності на це нерухоме майно за нею та її матір»ю можливе у разі скасування незаконного рішення виконкому Лопухівської сільської ради №99 від 23 серпня 2007 року як підстави для проведення незаконної реєстрації права власності лише за ОСОБА_2, а також скасування свідоцтва про право власності за №104 від 26.10.2007 року на будинок АДРЕСА_1, виданого на ім»я ОСОБА_2 сільською радою та зареєстрованого в Тячівському РПТІ за №115 від 26.10.2007 року. Реєстрація нерухомого майна за відповідачкою та видача органом місцевого самоврядування їй свідоцтва про право власності на нерухоме майно була проведена через 20 років після того, як майно створене і здійснена вона по дорученню сільради на підставі рішення виконкому сільради №99 від 23.08.2007 року та довідки, які не відповідають фактичним обставинам, бо у довідці сільради вказано, що житловий будинок побудований в 1967 році, тоді як будинок був заново перебудований в 1980 році нею та її матір»ю, а літня кухня збудована ними  в 1995 році за їх рахунок. Ці обставини –будівництво в 1980 році будинку, в 1995 році - літньої кухні, сараю, і що це нерухоме майно створювалося за рахунок та силами членів сім»ї, встановлені рішенням суду від 10 червня 2010 року. Про те, дозволу на будівництво, рішення виконкому сільради чи колгоспу на перебудову будинку, будівництво господарських споруд та літньої кухні сторони не отримували, документального підтвердження права на забудову нема, оскільки вчинене в 1980 та в 1995 роках будівництво здійснювалось за сформованою на той час в сільській місцевості традицією – наймолодша донька залишалась проживати з матір»ю, мала обов’язок доглядати її, створила свою сім»ю, членом якої була і її мати. В подальшому силами та за рахунок коштів, отриманих членами сім»ї самочинно перебудувався будинок та добудувались допоміжні споруди. Ці відносини ґрунтувались на довір»ї одне до одного всіх членів сім»ї, підтримці донькою матері у похилому віці, гарантувались правилами спадкування. Виконком місцевої ради доручав бюро технічної інвентаризації оглянути будинок (домоволодіння), одержати відомості у громадян, які проживають у зазначеному заявником та у сусідніх будинках, та з»ясувати хто є власником, скласти акт огляду будинку (домоволодіння), перевірити документи, скласти висновок про те, чи належить заявнику будинок (домоволодіння) і подати його виконкому місцевої ради, який виносив відповідне рішення та видав відповідне свідоцтво. Виконком Лопухівської сільської ради, не перевіряючи хто є власником домоволодіння, яка участь у його створенні іншими членами сім»ї, вирішив оформити право власності на будинок та господарські споруди лише за відповідачкою ОСОБА_2, і лише тому, що згідно записів у по господарських книгах вона числиться як голова дворогосподарства. Такі дії органу місцевого самоврядування є безпідставними (не має законодавчої підстави для такого визначення власника), оскільки порушує право на оформлення права власності на частку у ньому інших членів сім»ї, які створювали це майно, тобто таке рішення порушує права інших членів сім»ї, які не безоплатно, разом з головою дворогосподарства, створили це майно за рахунок власних коштів. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2007 року за №104, згідно якого ОСОБА_2 належить в цілому житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, визнати за нею та її матір»ю ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на нерухоме майно –житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.

Позивачка та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково пояснила, що правовстановлюючих документів на спірний будинок та земельну ділянку, на якій він знаходиться, на даний час не має. Просять позов задовольнити

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася повторно, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Лопухівської сільської ради в судове засідання не з’явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації в судове засідання не з’явився, так як надіслав до суду заяву в якій просить справу розглянути в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.  

          В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2007 року за №104, виданого виконкомом Лопухівської сільської ради на підставі рішення виконкому Лопухівської сільської ради від 23 серпня 2007 року за №99 є власником житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, в цілій частині.

На даний час позивачка ОСОБА_1 значиться зареєстрованою та проживає в спірному будинку по АДРЕСА_1, що стверджується довідкою виконкому Лопухівської сільської ради від 19.11.2009 року за №2441, відміткою в паспорті позивачки ОСОБА_1 та листом СГІРФО Тячівського РВ УМВС України від 12.05.2010 року за №523.

Відповідно до рішення Тячівського районного суду від 10 червня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Лопухівської сільської ради, третіх осіб –Тячівської державної нотаріальної контори, Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації, органу опіки та піклування Тячівської РДА про скасування рішення виконкому та визнання права власності на нерухоме майно позов ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано договір дарування від 18.08.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-2117, згідно якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 будинок в АДРЕСА_1, а в решті позову відмовлено. Цим же рішенням суду встановлено, що позивачка ОСОБА_1, яка є дочкою ОСОБА_2, постійно проживала з останньою і як член сім»ї приймала участь у будівництві спірного будинку в АДРЕСА_1, а тому ця обставина відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України при розгляді даної справи не доказується.   

Крім того, постановою Тячівського районного суду від 21 лютого 2011 року, яка набрала законної сили 03.03.2011 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним рішення виконкому Лопухівської сільської ради від 23 серпня 2007 року за №99  про оформлення за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.   

          У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

А згідно до ст.ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 тривалий час проживала з матір»ю ОСОБА_2 в житловому будинку під АДРЕСА_1, і як член сім»ї приймала участь у його будівництві.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за №7/5, встановлено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам;

В судовому засіданні також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 оформила за собою право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, та їй було видано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2007 року за №104 на вказаний будинок на підставі рішення виконкому Лопухівської сільської ради від 23 серпня 2007 року за №99, яке на даний час постановою Тячівського районного суду від 21 лютого 2011 року визнано недійсним.  

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 слід задовольнити частково та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2007 року за №104, згідно якого ОСОБА_2 належить в цілому житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.

Оцінивши наведені докази, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1  щодо визнання за нею та відповідачкою ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, до задоволення не підлягають, оскільки такі вимоги належними і допустимими доказами не стверджені.

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, ст. 331 ЦК України, п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за №7/5, суд,

                                                  Р  І  Ш  И  В:

          Позов задовольнити частково.

          Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2007 року за №104, згідно якого ОСОБА_2 належить в цілому житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.

          В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Г о л о в у ю ч и й:                                                                        В.І. Бобрушко