У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Лавренюка М.Ю., |
|
суддів |
Селівона О.Ф., Колесника М.А. |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 вересня 2005 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимий: 11.06.2003 р. за ч.ч. 1, 2
ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі,
звільнений від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком 3 роки,
засуджений:
за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 визначено 6 років позбавлення волі.
Зазначеним вироком засуджені також ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржений і щодо них не внесено касаційного подання.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 вересня 2005 вирок щодо ОСОБА_1 у частині засудження його по епізоду крадіжки алюмінієвої миски від 28.02.2005р. скасовано. По епізодам крадіжки майна ОСОБА_8 у листопаді 2002 р. та майна ОСОБА_9 у січні 2003 р. його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання 3 роки позбавлення волі, а по епізоду крадіжки майна ОСОБА_10 дії ОСОБА_1кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_1 визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вищезазначене покарання поглинуте покаранням у виді 5 років позбавлення волі, призначеного за попереднім вироком.
Виключено із вироку вказівку про засудження ОСОБА_1 за ст. 198 КК України.
У решті вирок щодо ОСОБА_1, у тому числі й щодо призначення йому покарання за ст.ст. 185 ч. 2, 189 ч. 2 і ст. 304 КК України, а також за правилами ч. 1 ст. 70 і ст. 71 КК України і остаточної міри покарання у виді 6 років позбавлення волі, залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за обставин, вказаних у вироку, протягом листопада 2002 року - жовтня 2003 року вчиняв, крадіжки чужого майна ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, повторно, з проникненням у сховище, в тому числі за деякими епізодами у змові з ОСОБА_7, а також вимагання передачі чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, та втягнення неповнолітнього ОСОБА_14 у злочинну діяльність.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не оскаржуючи юридичної оцінки та кваліфікації своїх дій, посилається на суворість призначеного судом покарання. Просить, врахувавши пом'якшуючі обставини ( каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочинів, стан здоров¢я) пом'якшити призначене судом покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Крім того, засуджений зазначає, що під час судового розгляду судом було порушено його право на захист, а також позбавлено можливості останнього слова.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи та правову оцінку його дій.
Суд обґрунтував свої висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідними доказами, яким дав належну оцінку в їх сукупності.
Кваліфікація дій ОСОБА_1, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189, 304 КК України є правильною.
Доводи засудженого про порушення його права на захист безпідставні, оскільки під час апеляційного розгляду його захисником було визнано його матір ОСОБА_15
Перевіркою матеріалів справи не знайшли підтвердження доводи засудженого про те, що під час судового розгляду справи він був позбавлений права останнього слова. Як убачається із даних протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_1 скористався своїм правом останнього слова.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням усіх обставин, що впливають на відповідальність, в тому числі й тих, про які йдеться у скарзі. Це покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України не убачається.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.
З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
СУДДІ:
Лавренюк М.Ю. Колесник М.А. Селівон О.Ф.