Дата документу Справа № 11-948/11
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 –948/2011 р.
Категорія ст. 186 ч. 2 КК України
Головуючий 1 інст. Бобрович В.І.
Доповідач 2 інст. Булейко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Джаваги Г.М.,
суддів: Булейко О.Л., Бочарникова С.О.,
за участю прокурора Стоматової В.П.
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26. 04. 2011 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає в АДРЕСА_1, громадянина України, знаходиться в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, освіта середня, не працює, раніше судимого:
1). 11.09.1986 р. Вільнянським районним судом Запорізької області за ст. 17, 229-2 ч. 2, 81 ч. 3, 42 КК України на 4 роки позбавлення волі, у відповідності до вимог ст. 14 КК України призначено примусове лікування від наркоманії; звільнився 11.09.1990 року;
2). 11.12.1995 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 229-6 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнився 11.12.1995 року;
3). 17.02.1999 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 81 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки і штрафом 680 грн.;
4). 10.11.1999 р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 17 ч. 2 140 ч. 2, 43 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, штрафу 680 грн., звільнився 29.11.2002 року
5) 03.07. 2006 р. Вільнянським районним судом Запорізької області за ст. 187 ч. 4, 189 ч. 4, 69, 70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі, звільнився 01.04.2009 року .
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився у м. Тбілісі, громадянина України, одруженого, має середньо спеціальну освіту, не працює, проживає АДРЕСА_2, раніше судимого:
1). 16.02.1998 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 141 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців, та штрафом 600 грн. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя 11.12.1998 р. направлений в місця позбавлення волі на 1 рік 8 місяців 4 дні, звільнився 31.03.2001 р.;
2). 27.05.2003 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 186 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнився 26.01.2007 р.;
3). 15.04.2010 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 128 КК України на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,
які обвинувачуються органами досудового слідства у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України по епізоду від 10 вересня 2010 року у відношенні потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, направлена прокурору Заводського району м. Запоріжжя для організації додаткового розслідування..
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у тому , що вони 10 вересня 2010 року приблизно о 23-30 годині, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, будучи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленною особою, біля кафе «Вікторія», яке розтшоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Орджонікідзе, 51, відкрито із застосуванням насильства не небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, завдали приблизно 10 ударів рукам і ногами по голові і іншим частинам тіла ОСОБА_4, декілька ударів кулаками і ногами по голові і іншим частинам тіла ОСОБА_5, заподіявши їм фізичного болю, відкрито викрали мобільний телефон «LС 210»вартістю 780 грн., який належав ОСОБА_5, сумку вартістю 150 грн., в якій знаходилися пропуск на завод, банківська картка «Актив банку»на ім'я ОСОБА_4, портмоне, що не має матеріальної цінності для потерпілого, грошові кошти у сумі 30 грн., заподіявши ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 180 грн.
Направляючи прокурору справу для організації додаткового розслідування, суд послався на неповноту та неправильнысть досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, зазначивши, що встановлена неповнота досудового слідства не є перешкодою для прийняття судом рішення по суті.
Заслухав доповідь судді, прокурора, яка вважає, що постанова районного суду підлягає скасуванню, а справа поверненню в суд першої інстанції на новий розгляд, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстави до задоволення апеляції.
Згідно з вимогами ст. 281 ч. 1 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Суд в постанові, посилаючись на ст. 16-1, 246 КПК України, зазначив, що органами досудового слідства не встановлено умисел і мотив скоєння злочинних діянь, не конкретизовані дії кожного обвинуваченого, та невстановленої в ході досудового слідства особи на ім'я ОСОБА_4, в обвинувальному висновку не зазначено, хто з підсудних і відносно якого потерпілого застосував насилля і з якою метою, не вказано які дії, направлені на відкрите викрадення, майна потерпілих, не встановлено хто заволодів сумкою ОСОБА_4, яким чином картки з сумки потерпілого ОСОБА_4 опинилися у підсудних, не з'ясовано, куди поділася решта речей потерпілого ОСОБА_4
Для усунення неповноти та неправильності досудового слідства суд першої інстанції запропонував органам досудового слідтсва: встановити і допитати знайомих ОСОБА_3 з якими підсудний знаходився в кафе «Вікторія»10.09.2010 р. та допитати їх про участь його в скоєнні інкримінованого йому злочину;
- встановити працівників кафе, осіб, які були присутніми під час бійки і скоєння злочину підсудними відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_5, допитати їх про обствини вчиненння злочину. При необхідності провести між ними, потерпілими, обвинуваченими очні ставки, пізнання;
- встановити місце знаходження і допитати свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були присутні як поняті при проведенні слідчих діяй, провести перевірку достовірність їх свідчень і провести очні ставки між ними і підсудними;
- з метою перевірки алібі підсудного ОСОБА_3 детально допитати свідків, з якими він виходив з кафе (згідно його свідчень як підозрюваного) і на виході знайшов картку на бензин;
- встановити і допитати міліціонера, виходячи із свідчень ОСОБА_3, який нібито передав картку Яценку;
- встановити і допитати працівників міліції Заводського РВ ЗДУ ГУ МВС України в Запорізькій області, які затримували підсудних, відбирали пояснення, проводили огляди і вилучення за обставинами проведення слідчих дій, провести очні ставки між ними і обвинуваченими;
- виконати інші необхідні слідчо-оперативні заходи, направлені на встановлення істини по кримінальній справі.
Відповідно до протколу судового засідання, суд приклав зусилля саме у судовому засіданні ліквідувати непоноту на неправильність досудового слідства, та його намагання належних результатів не дали. Так, судом були викликані у судове засідання для дачи показань поняті ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. З огляду на те, що вони не з’явилися до суду, судом було постановловолено про їх примусовий виклик до суду. Постанови суду про примусовий привід свідків органами міліції виконано не було. За таких обставин, суд був позбавлений можливості перевірити покази підсудних про обставини вчинення ними злочину.
Посилання прокурора в апеляції на те, що зазначені в постанові суду недоліки можуть бути усунуті в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження при вивченні справи та спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Колегія суддів зазначає, що органи досудового слідства не можуть покладати на суд обов'язок збирання та подання доказів.
Вимоги ст. 315-1 УПК України поширюються на випадки перевірки фактичних даних, отриманих у ході досудового слідства, а згідно матеріалів кримінальної справи зазначені судом при розгляді справи фактичні дані по справі у відношенні підсудних слідством взагалі не зібрані.
Усунути неповноту та неправильність досудового слідства шляхом виконання вимог ст. 315 -1 КПК України, як того вимагає прокурор, на думку колегії суддів, неможливо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції прокурора не вбачається.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366,368 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26. 04. 2011 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 2 КК України (епизод відносно потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 10.09.2010 року) повернуто прокурору Заводського району м. Запоріжжя для організації додаткового розслідування – без зміни.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 - у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_3- підписки про невиїзд, залишити без зміни.
Головуючий
Судді