Судове рішення #17094916


Справа № 22-ц-1821/2011    Головуючий у I інстанції –Майборода С.М.

Категорія –цивільна    Доповідач - Губар В. С.


                                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


12 липня 2011 року

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:



головуючого - суддіГубар В.С.,

суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,

при секретарі:ОСОБА_4

за участю:ОСОБА_5, передставника відповідача ОСОБА_6


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо – транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідачки 42479 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01 2007 року о 16 год. 30 хв., водій ОСОБА_7, керуючи в стані алкогольного сп”яніння автомобілем Тойота Авалон, реєстраційний номер НОМЕР_1,  рухалась по автотрасі Київ – Чернігів – Нові Яриловичі  і в с. Красне Чернігівського району Чернігівської області, порушивши вимоги Правил дорожнього руху України, в районі пішохідного переходу скоїла наїзд на дочку позивача – ОСОБА_9, в результаті чого остання була смертельно травмована та загинула на місці. Дані обставини підтверджуються матеріалами слідства та двома свідками дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач, посилаючись на вимоги ст. 1187  ЦК України, наголошував, що, оскільки ОСОБА_7 володіла транспортним засобом на відповідній правовій підставі, то вона повинна відповідати як особа, що завдала шкоди джерелом підвищеної безпеки. Визначаючи розмір матеріальної шкоди, позивач виходив з понесених витрат на поховання, поминальні обіди, пам»ятник, вартість зіпсованих речей в ДТП, затрати на лікування дружини, здоров”я якої значно погіршилось після загибелі доньки в ДТП,  транспортні поїздки до суду м.Києва, оплату листів до Європейського суду. Моральну шкоду просив стягнути, посилаючись на вимоги ст. 1167 ЦК України та мотивував фізичним розладом здоров»я та психологічним навантаженням  внаслідок смерті доньки, втратою спокійного ритму життя та неможливістю поповнити втрату рідної дитини.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2011 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 4223,90 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, вирішено питання стосовно розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення районного суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, є необгрунтованим та ухвалене без повного та всебічного з”ясування обставин, дослідження наданих доказів.

Апелянт вказує, що суд неправомірно не визнав як належні докази товарні чеки на суму 3926 грн. на придбання матеріалів для поховання та товарні чеки на суму 16479 грн. на поминки, адже товари та продукти харчування,  вказані в цих чеках,  купувались саме ОСОБА_5 Апелянт наголошує, що внаслідок смерті єдиної дочки, його дружина тривалий час лікується у різних медичних закладах.  Відмову у стягненні коштів на лікування дружини апеллянт вважає незаконною, оскільки, на думку апелянта, згідно чинного законодавства відшкодуванню підлягають усі витрати які знаходяться у причинно – наслідковому зв»язку із дією джерела підвищеної небезпеки.

Апелянт наголошує, що суд, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди яка підлягає відшкодуванню відповідачем, безпідставно зменшив її розмір до 20000 грн. і така сума не компенсує понесені моральні страждання.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Чернігівського районного суду від 11 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним і необгрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 зводяться до того, що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, так як основою умовою відшкодування шкоди згідно ст.1166 ЦК України є вина особи, що її завдала.

ОСОБА_7 наголошує, що  її  вина у скоєнні дорожньо – транспортної пригоди, внаслідок якої померла ОСОБА_9, - відсутня, що підтверджується постановою слідчого про закриття  кримінальній справі  від 09.09.2008 року за відсутністю в її діях складу злочину, яка не скасована і є чинною.

ОСОБА_7 зазначає, що підстави для  стягнення з неї на користь позивача матеріальної та моральної шкоди – відсутні, оскільки  винуватцем ДТП являється ОСОБА_9, котра намагалася перетнути проїжджу частину в недозволеному для цього місці.  

Апелянт наголошує, шо судом при визначенні розміру шкоди яка підлягає відшкодуванню, не враховано її скрутне матеріальне становище та те, що на її утриманні перебуває малолітня дитина та непрацююча матір.             

         Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної  справи, кримінальну справу № 4-46/2009, порушену по факту ДТП, що мала місце у селі Красне Чернігівського району за участю водія ОСОБА_7,  внаслідок якої смертельно травмована ОСОБА_9,  апеляційний суд приходить до наступних висновків.

        Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

        Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, районний суд виходив з того, що  відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          З оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної  справи, кримінальної справи, районним судом не встановлено, що шкода була завдана джерелом підвищеної небезпеки внаслідок непереборної сили або умислу загиблої ОСОБА_9

З таким висновком суду  першої інстанції повністю погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.  

         Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.01 2007 року о 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння та керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Київ – Чернігів – Нові Яриловичі,  в с. Красне Чернігівського району Чернігівської області, скоїла наїзд на пішохода – ОСОБА_9, в результаті чого остання була смертельно травмована та загинула на місці.

Кримінальна справа, порушена по факту ДТП,  закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с. 5-8).  Постанова про закриття провадження у справі від 09 вересня 2008 року на день розгляду справи є чинною та у встановленому законом порядку не скасована (а.с.102-109 том 2  кримінальної справи № 4-46/2009).   

У вказаній постанові зазначено, що водій автомобіля Тойота ОСОБА_7.з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п.12.2,12.4,12.3 Правил дорожнього руху України.  

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.1166 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки в її діях відсутня вина у скоєнні дорожньо – транспортної пригоди не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов”язку доказування та зобов”язує саме відповідача довести, що  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,  була спричинена внаслідок  непереборної сили або умислу потерпілого.  Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну  відповідальність власника  такого джерела.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і завдана нею моральна шкода

ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не доведено суду першої інстанції та не надано апеляційному суду  жодних доказів стосовно того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу загиблої  ОСОБА_9

За таких обставин висновок районного суду в цій частині відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між сторонами і норми  закону, які їх регулють.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 не можуть вплинути на вирішення спору по суті і не є підставою для скасування  рішення суду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.  

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно того, що суд неправомірно відмовив у стягненні з відповідачки витрат, пов»язаних з лікуванням його дружини (матері померлої ОСОБА_9.),  не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки дружина позивача цивільний позов до ОСОБА_7 в частині відшкодування витрат, понесених нею на лікування, причиною якого була смерть її дочки, не заявляла та не брала участі у розгляді даної цивільної справи в якості сторони. Таким чином, районний суд не вправі був вирішувати дане питання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно того, що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди до 20000 грн. і така сума не компенсує понесені моральні страждання, також є безпідставними, враховуючи наступне.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди районним судом враховані зазначені вище положення і суд виходив із сукупності обставин справи,  засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте апеляційний суд не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування понесення ним додаткових затрат на поховання в сумі 1735 грн. та на закупівлю продуктів харчування для проведення обряду поминок у перший день після похоронів в сумі 4956, 20 грн..

Так, районний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, прийшов до висновку, що позивачем не доведено понесення вказаних затрат, оскільки надані квитанції та чеки не містять прямої вказівки на здійснення закупок перелічених речей саме ОСОБА_5, що не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування                             та послуг”, розрахунковий документ  -  документ  встановленої  форми   та змісту   (касовий   чек,  товарний  чек,  розрахункова  квитанція, проїзний документ тощо),  що підтверджує факт продажу товарів,    надання   послуг,      надрукований   у   випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В матеріалах справи маються оригінали товарних чеків, згідно яких вбачається, що 05 січня 2007 року ОСОБА_5 було придбано кольє – 1 шт. вартістю 152 грн., віночок 1 шт. вартістю 20 грн., фату – 1 шт. вартістю 30 грн., весільне плаття 1 шт. вартістю 500 грн., 3 метри тканини велюрової вартістю 168 грн., покривало – 2 шт. загальною вартістю 240 грн., тюль – 2 метри вартістю 36 грн., простинь – 1 шт. вартістю 46 грн., платок ситцевий – 90 шт. загальною вартістю 336 грн., полотенце махрове – 46 шт. загально вартістю 207 грн., а всього товарів на суму 1735, 00 грн. (а.с. 12 зворот). Як було встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, вказані речі придбавались позивачем  і використані  для  поховання своєї померлої дочки (а.с. 12 на звороті).

Крім того, в матеріалах справи маються товарні чеки, які підтверджують витрати позивача на закупівлю продуктів харчування для проведення поминальних обідів після похоронів дочки на 9 день, 40 день, півроку та рік (а.с.13 зворот, а.с. 14 зворот, а.с. 15 зворот, а.с. 16 зворот, а.с.17 зворот). Закупівля ОСОБА_5 продуктів харчування для проведення поминальних обідів також підтверджується довідкою ФОП „ОСОБА_10” від 01.07.2011 року.

Таким чином, враховуючи викладене, районний суд, помилково при визначенні розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь позивача, вказав, що витрати понесені ОСОБА_5 з приводу придбачання речей для поховання своєї померлої дочки (фата, весільне плаття та інш.) та витрати понесені ним з приводу закупівлі продуктів харчування для проведення поминальних обідів, не підтверджені належними доказами, а отже вони підлягають стягненню.

Ст.2 Закону України „Про поховання та похоронну справу” визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій,  які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення  труни  з  тілом  у могилу,  облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Визначаючи розмір витрат понесених ОСОБА_5 на поминальні обіди, які не були враховані районним судом при визначенні розміру матеріальної шкоди, апеляційний суд приходить до висновку, що підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5  витрати зроблені на поминки відразу після поховання, в сумі 4956, 20 грн. (згідно перерахунку апеляційного суду).

Витрати, пов”язані з проведенням ритуальних поминальних обідів на 9-й день, 40-й день, півроку та рік не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки вони проведені не безпосередньо після поховання.

Отже, враховуючи викладене, в суму матеріальної шкоди, завданої смерттю особи внаслідок  дії джерела підвищеної небезпеки, стягнутої з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 необхідно також включити витрати, понесені позивачем на придбання речей для поховання своєї померлої дочки (фата, весільне плаття та інш.)  на суму 1735 грн. та витрати  на продукти харчування на поминальний обід у день похорону в сумі 4956, 20 грн. (а.с.13), а всього на загальну суму 6691, 20 грн. (1735 грн. +4956,20 грн.  = 6691, 20 грн.)

Таким чином, апеляційний суд на підставі п.  3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди стягнутої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 з 4223, 90 грн. до 10915, 10 грн. (4223, 90 грн. + 6691, 20 грн. = 10915, 10 грн.).

В зв”язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині збільшення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, підлягає також у відповідності до приписів ст. 88 ЦПК України зміні сума судового збору стягнута з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 з 43 грн. 09 коп. до 109 грн. 15 коп.

Керуючись  ст.  ст. 303, 307,  309,  313, 314  316, 317, 319, 324 ЦПК України,    апеляційний суд,  

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.

          Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2011 року – змінити в частині стягнення матеріальної шкоди та судових витрат, збільшивши розмір матеріальної шкоди стягнутої з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, з 4223 грн. 90 коп. до 10915, 10 грн. та суму судового збору з 43 грн. 09 коп. до 109 грн. 15 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.



Головуючий:Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація