Справа № 22-ц-1943/2011    Головуючий у I інстанції –Кузюра В.О.

Категорія –цивільна    Доповідач - Губар В. С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 липня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.

суддів:Мамонової о.є., Позігуна М.І.,     

при секретарі:Шульзі Т.Є.

за участю:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Бобровицького району Чернігівської області на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року по справі за позовом прокурора Бобровицького району Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання права власності на автомобіль, -

в с т а н о в и в:

В січні 2011 року прокурор Бобровицького району Чернігівської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просив витребувати від ОСОБА_4 на користь головного управління праці та соціального захисту населення автомобіль "Фольксваген" 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_2 реєстраційний номер № НОМЕР_3. Позов мотивований тим, що 03.02.2006 року вказаний автомобіль був виданий в користування інваліду ОСОБА_8 як гуманітарна допомога. Зазначив, що  ОСОБА_8 04.04.2008 року помер, а тому відповідно до вимог п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року, автомобіль підлягає поверненню Головному управлінню праці для надання  іншому інваліду в порядку черговості.

В квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати за ним право власності на автомобіль Фольксваген Passat 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_2 реєстраційний номер № НОМЕР_1, як на спадкове майно. Свої позовні вимоги мотивував тим, що спірний автомобіль повинен бути залишений йому як члену сім”ї після покійного батька ОСОБА_8 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №999 від 08.09.1997 року та постанови Кабінету Міністрів України  №128 від 07.02.2001 року, яка була чинна на момент прийняття рішення про передачу вказаного автомобіля в якості гуманітарної допомоги інваліду другої групи ОСОБА_8

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року в задоволенні позову прокурора Бобровицького району Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Залишено автомобіль сину померлого 04.04.2008 року інваліда ОСОБА_8 – ОСОБА_4 з зняттям його з обліку в органах соціального захисту та перереєстрацією автомобіля в органах Державтоінспекції на його ім”я.

В апеляційній скарзі прокурор Бобровицького району Чернігівської області просить скасувати рішення Борбровицького районого суду Чернігівської області та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі, а в зустрічному позові ОСОБА_4 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що  оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт наголошує на тому, що, районний суд не мав права при вирішенні спору керуватися постановами  Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року та №128 від 07.02.2001 року, оскільки спірні правовідносини щодо повернення спірного автомобіля, який був наданий в якості гуманітарної допомоги ОСОБА_8, виникли з моменту  смерті останнього і врегульовані  постановою  Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року та затвердженим нею Порядком забезпечення інвалідів автомобілями.  Прокурор зазначає,  що  у відповідності до вказаної постанови законних підстав для залишення спірного автомобіля членам сім”ї померлого немає, оскільки вказаний автомобіль перебував у користуванні інваліда лише два роки і два місяці, а члени сім”ї, які проживали на день смерті з ОСОБА_9, на обліку для забезпечення автомобілями не перебувають.

         Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

         Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову прокурора, районний суд зазначив, що посилання прокурора на постанову  Кабінету Міністрів України  № 999 від 19.07.2006 року є безпідставними, оскільки спірний автомобіль „Фольксваген” був наданий як гуманітарна допомога інваліду війни ОСОБА_8 на підставі чинних на момент надання  автомобіля постанов Кабінету Міністрів  № 999 від 08.09.1997 року та № 128 від 07.02.2001 року, а посилання прокурора на постанову  Кабінету Міністрів  №  999 від 19.07.2006 року є не обгрунтованими.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд виходив з того, що ОСОБА_4 проживав разом з батьком на день його смерті, забезпечував можливість батьку користуватися автомобілем, є членом його сім”ї, після смерті батька користується спірним автомобілем на законних підставах, а тому у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів  № 999 від 08.09.1997 року вказаний автомобіль підлягає залишенню ОСОБА_4, як члену сім”ї померлого інваліда.

         Однак погодитись з таким висновком районного суду не може   апеляційний суд, виходячи із наступного.  

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2005 року ОСОБА_10, що мешкає у Німеччині, подарував в межах гуманітарної допомоги власний легковий автомобіль VW Passat 1/8 Turbo 1998 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації для подальшого користування інвалідом 2 групи паном ОСОБА_9, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

09.11.2005 року вказаний автомобіль був доставлений в Україну та згідно наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації, у відповідності із Законом України "Про гуманітарну допомогу", постановами Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року та № 128 від 07.02.2001 року, виданий інваліду 2 групи ОСОБА_8  як гуманітарна допомога, з  наданням права  керування  цим автомобілем ОСОБА_4. При митному оформленні даного транспортного засобу в реєстраційному документі зазначено, що автомобіль є гуманітарною допомогою, продаж якого  заборонено.

04 квітня 2008 року інвалід ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).

Згідно  ч. 3 ст. 5  ЦК  України,  якщо  цивільні  відносини   виникли  раніше  і  регулювалися  актом  цивільного  законодавства,  який  втратив  чинність,  новий  акт  цивільного  законодавства  застосовується  до  прав  та   обов’язків,  що  виникли  з  моменту  набрання  ним  чинності.  

Застосувавши при вирішенні спору Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999, суд посилався на те, що на момент ввезення та передачі автомобіля інваліду як гуманітарної допомоги діяв п. 37 цього Порядку, згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Отже, до правовідносин, які виникли між ОСОБА_4 та позивачем після смерті ОСОБА_8, тобто після 04.04.2008 року,  суд  помилкового застосував правові норми, які не поширюються на спірні правовідносини та які не підлягали застосуванню.

При цьому суд не врахував висновки, викладені у п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно з якими дію нормативно-правового акту в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

На момент смерті ОСОБА_8, якому автомобіль був наданий як гуманітарна допомога, тобто на момент виникнення спірних правовідносин та заявлення вимог про повернення спірного автомобіля, діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, що набув чинності 9 серпня 2006 року.

Згідно з п. 41 вказаного Порядку ( в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда повертається (вилучається) головним управлінням праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається у порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.      

Отже,  після  смерті  інваліда  ОСОБА_8,   отриманий  ним в якості гуманітарної допомоги  автомобіль "Фольксваген" 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_2 реєстраційний номер № НОМЕР_3  підлягає  поверненню (вилученню)  Головному  управлінню  соціального  захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відтак, виходячи з вищенаведеного аналізу правових норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин та які діяли на час передачі померлому інваліду автомобіля, відповідач не вправі отримати автомобіль  після померлого батька - інваліда, якому цей автомобіль виділявся в якості гуманітарної допомоги, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 належить відмовити в повному обсязі.  

Сукупність досліджених обставин справи та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що  позовні  вимоги прокурора  Бобровицького району Чернігівської області в  інтересах  Головного  управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Чернігівської обласної  державної  адміністрації є законними і підлягають задоволенню.  

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора  та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4.      

Керуючись  ст.ст. . 303, 307, ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу  прокурора Бобровицького району Чернігівської області задовольнити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року скасувати.

Позов прокурора Бобровицького району Чернігівської області задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_4 на користь головного управління праці та соціального захисту населення автомобіль "Фольксваген" 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_2 реєстраційний номер № НОМЕР_3.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: