Справа № 22-ц-2028/2011 Головуючий у I інстанції –Косач І.А.
Категорія –цивільна Доповідач - Губар В. С.
У Х В А Л А
18 липня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.
суддів:Позігуна М.І., шемець н.в.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.,
за участю:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на землю, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на землю відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до ч.3 ст.120 Земельного кодексу України у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу), проте при вирішенні спору дана норма не була врахована судом.
Апелянт наголошує, що посилання суду на ст. 1268 ЦК України є неправильним, оскільки ОСОБА_7 не отримала свідоцтва про право на спадщину та не стала власником спірної земельної ділянки, а норма ст.120 ЗК України позбавила права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку в тому числі і її майбутніх спадкоємців.
Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом по справі встановлено, що 02 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_9 укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані на земельній ділянці площею 700 кв.м. у АДРЕСА_1 (а.с.3).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла.
На підставі рішення Чернігівської міської ради від 28.08.2007 року на ім'я ОСОБА_8 виданий державний акт від 06.11.2007 року про право власності на земельну ділянку площею 0,0765 га, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.4).
В матеріалах справи мається заповіт від 17.11.1992 року, відповідно до якого покійна ОСОБА_8 все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй доньці ОСОБА_7 (а.с.34).
Після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8, якій на праві особистої власності належать грошові вклади та вказана земельна ділянка.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою в позові зазначений неналежний відповідач, а саме - Чернігівська міська рада, яка не є власником спірної земельної ділянки, а клопотання про заміну відповідача у справі Чернігівської міської ради на належного відповідача – ОСОБА_7, позивач не заявляла.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між сторонами і закон, який їх регулює, зважаючи на таке.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не отримала свідоцтво про право на спадщину і не є власником спірної земельної ділянки, а норма ст.120 Земельного кодексу України позбавила права власності ОСОБА_8 і її майбутніх спадкоємців на земельну ділянку, не можуть бути підставою для скасування вірного судового рішення, враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації за частиною другою статті 745 ЦК України.
Отже, на момент прийняття рішення міською радою про передачу земельної ділянки у власність померлій ОСОБА_8, позивачка не була власником житлового
будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до вимог ст. 745, ч. 3 ст. 640, ч. 1 ст. 210, ст. 748, ч. 4 ст. 334 ЦК України за договором довічного утримання право власності у позивачки на зазначене нерухоме майно виникло з моменту державної реєстрації, яка відбулась в Комунальному підприємстві „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” 01.11.2007 р.
З моменту видання на ім”я ОСОБА_8 Державного акту про право власності на спірну земельну ділянку, який дотепер є чинним, Чернігівська міська рада втратила правові підстави для володіння, користування та розпорядженням щодо вказаної земельної ділянки, а отже вона не є суб”єктом спірних правовідносин і не може бути відповідачем по даній справі.
Відповідно до ст.ст. 1218, 1223 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а право на спадщину мають особи, визначені у заповіті. Ст.1219 ЦК України передбачені права та обов”язки, які не входять до складу спадщини, проте право власності на земельну ділянку не входить до цього переліку.
Право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 1225 ЦК України переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її і незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_7 було подано у визначеному Законом порядку заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позов пред”явлений до неналежного відповідача у справі.
Оскільки Чернігівська міська рада з моменту видачі Державного акту про право приватної власності на спірну земельну ділянку на ім”я ОСОБА_8 не є розпорядником та власником цієї земельної ділянки, на яку претендують ОСОБА_4, виходячи з договору довічного утримання та ОСОБА_7 як спадкоємиця після померлої ОСОБА_8, предмет позовних вимог ОСОБА_4 жодним чином не зачіпає обсяг прав, обов”язків та інтересів Чернігівської міської ради.
Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: