Справа № 22-ц-2105/2011 Головуючий у I інстанції –Коверзнев В.О.
Категорія –цивільна Доповідач - Губар В. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.
за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року по справі за позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно – експлуатаційного відділу міста Чернігова до ОСОБА_5 про витребування майна з незаконного чужого володіння,-
в с т а н о в и в:
У травні 2011 року військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова до ОСОБА_5 та просив зобов”язати звільнити ОСОБА_5 незаконно займану нею кімнату АДРЕСА_1 на території військового містечка №1. Позов мотивований тим, що ОСОБА_5 як працівнику Збройних сил України, яка проходила службу у в/ч А4114 в м. Чернігові, була надана кімната АДРЕСА_1.
Позивач зазначав, що вказана будівля перебуває на обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Чернігова як гуртожиток, проте в якості гуртожитку дана будівля у встановленому законом порядку в органах місцевого самоврядування не зареєстрована, а кімната надавалась відповідачу на час служби в Збройних силах України. 14 січня 2004 року ОСОБА_5 звільнено з роботи у військовій частині у зв”язку із скороченням чисельності працівників, а тому вона втратила зв”язок із Міністерством Оборони України. Прокурор наголошував, що на даний час ОСОБА_5 займає вказане приміщення за відсутності будь – яких правових підстав для цього, чим позбавляє позивача права користування та розпорядження належним йому майном.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року позов прокурора задоволено. Зобов”язано ОСОБА_5 звільнити незаконно займане приміщення АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в позові прокурора в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що висновок суду стосовно того, що будівля гуртожитку, в якій знаходиться спірна кімната, не зареєстрована як гуртожиток в органах місцевого самоврядування, а тому не вважається житлом, є хибним та суперечить вимогам ст. 379 ЦК України. На думку апелянта, зазначений висновок суду спростовується матеріалами справи, а саме: актом робочої комісії про прийнтяття закінченого будівництва, відміткою про реєстрацію в паспорті, довідкою з місця проживання. Як стверджує апелянт, у спірне житлове приміщення вона заселилась на законних підставах з дозволу командування військової частини, з послідуючим укладенням договору найму житла, а тому підстави для її виселення відсутні.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу військовий прокурор Чернігівського гарнізону просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор наполягає на тому, що будівля №317 по вул. Стрілецькій, 1 дійсно використовується як гуртожиток для проживання службовців та віськовослужбовців Збройних сил України, проте як гуртожиток у встановленому Законом порядку вказана будвіля не зареєстрована.
Відповідач не має відповідних правових підстав для перебування у спірному приміщенні, оскільки ОСОБА_5 не надано суду доказів на підтвердження законності проживання у вказаному приміщенні, а тому утримує майно незаконно, будь – яких ордерів чи дозвільних документів на вселення у спірне приміщення їй не видавалось.
Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах КЕВ м. Чернігова, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності користування спірним нежилим приміщенням на даний час, а оскільки позивач володіє спірним приміщенням на праві оперативного управління, то він наділений правом вимагати у судовому порядку усунення перешкод у користуванні цим майном зі сторони відповідача.
Проте з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зареєстрована та проживає в кімнаті АДРЕСА_1 з 28 травня 1998 року. (а.с.5, 8). Вказана будівля перебуває у державній формі власності і знаходиться на балансі в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Чернігова з наданням йому права оперативного управління зазначеною будівлею (а.с.4, 10).
Апеляційним судом встановлено, що окрім ОСОБА_5 у спірному приміщенні з 06 липня 2002 року зареєстрований її син – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою відділу УГІРФО УМВС України в Чернігівській області.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків зокрема є договори та інші правочини.
Апеляційним судом встановлено, що 20 лютого 2008 року квартирно-експлуатаційний відділ та ОСОБА_9 уклали договір про надання послуг з тимчасового проживання, за умовами якого ОСОБА_9 є наймачем кімнати АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг. Договір укладений строком на 1 рік і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі невиконання умов договору або переходу права користування на кімнату до іншої особи.
12 травня 2008 року аналогічний договір про надання послуг з тимчасового проживання, був укладений і з ОСОБА_5, і за умовами якого ОСОБА_5 є наймачем кімнати АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг. Договір укладений строком на 1 рік і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі невиконання умов договору або переходу права користування на кімнату до іншої особи.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, договір, укладений квартирно-експлуатаційним відділом з ОСОБА_5, є чинним і жодних доказів на підтвердження його недійсності позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.
Отже, за волевиявленням обох сторін, між Квартирно-експлуатаційним відділом та ОСОБА_5, ОСОБА_9 існують цивільно-правові договірні правовідносини, врегульовані ст.ст. 202, 203, 204, 205, 626, 627, 628, 629, 631, 759, 760, 761, 762 763, 764 ЦК України та відповідно до яких за згодою квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернігова ОСОБА_5 та ОСОБА_9 являються наймачами та користувачами житлового приміщення – кімнати АДРЕСА_1
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 належним чином виконує умови вищезазначеного договору, та надала докази стосовно своєчасної та у належному розмірі сплати нею витрат за надавані позивачем житлово – комунальні послуги, і вказана обставина позивачем, у відповідності до приписів ст. 60 ЦПК України, жодним чином не спростована.
Зважаючи на викладене, доводи позивача про те, що ОСОБА_5 без будь-яких правових підстав утримує нерухоме державне майно спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не ґрунтуються на законі. Отже, положення статті 387 ЦК України до правовідносин між сторонами застосовані бути не можуть і посилання прокурора на зазначену норму права як на підставу звільнення відповідачем займаного житлового приміщення є безпідставним і незаконним, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Зазначені обставини справи не були у повній мірі досліджені судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення спору, а тому на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити за відсутністю законних підстав для його задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 , 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну ОСОБА_5 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року - скасувати.
У задоволенні позову військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно – експлуатаційного відділу міста Чернігова до ОСОБА_5 про витребування майна з незаконного чужого володіння – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді:
Головуючий:Судді: