П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                                                                                                       2-а-2270/11

    20.06.2011  року суддя Голосіївського районного суду м. Києва    Фролов М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, –

в с т а н о в и в :

позивач 30.05.2011 року звернувся в Голосіївський районний суд м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зазначав, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва. Йому встановлена 2 група інвалідності безстроково, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, видане 26.10.1993 року.

Відповідно до ст.48 Закону України про ЧАЕС має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але отримує таку допомогу в значно нижчому розмірі. У проведенні перерахунку розміру нарахованої йому щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень Закону України Про ЧАЕС Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва йому  безпідставно відмовлено з посиланням на те, що нарахування проводиться на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р.

Просив суд винести постанову, якою зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м. Києві РДА здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –виплату щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат –за 2009 рік - 2011 рік, з урахуванням проведеної виплати;  

        Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

            Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні, посилаючись на безпідставність і не обґрунтованість позовних вимог.

          Представник відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з посиланням на письмові заперечення долучені до матеріалів справи. В задоволенні позову просив відмовити.

        В судовому засіданні  частина позовних вимоги, які виходять за межі строку на звернення з даним позовом до суду, а саме   за період з 2009 року по 2010 року залишено без розгляду .

Вислухавши пояснення представника позивача представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

          Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України про ЧАЕС в редакції  Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна на оздоровлення інвалідам 1 і 2 групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати  визначається на момент виплати (ч.7 ст.48).

          Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі розпорядження Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва в 2010 році виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення розмірі 120 гривень, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Позивач 28.03.2011 року звернувся із заявою до Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва з приводу здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2009- 2010 роки відповідно до абз.2 ч.4 ст.48 Закону України про ЧАЕС, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Листом від 31.03.2011р. Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва в здійсненні такого перерахунку відмовлено та повідомлено, що щорічна допомога на оздоровлення нарахована в розмірі 120 грн на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України,  закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. «Про визнання неконституційними  положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення).Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд вважає необґрунтованими посилання Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на те, що Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., видано на підставі ст.ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначені норми Закону (в редакції від 06.06.1996р.) передбачають право Кабінету Міністрів України на роз'яснення порядку застосування цього Закону та порядок підвищення розміру доплат, пенсій  і компенсацій, передбачених цим Законом, в т.ч. статтею 48, а не визначення їх іншого розміру в порядку зменшення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, інваліду 2 групи, якому встановлено захворювання, що пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у 2011 році має бути нарахована відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996р.), в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, тому позовній вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 10, 48, 49, 50, 54, 67 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат –за 2011 рік з урахуванням проведеної виплати.

          Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої  ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат –за 2011 рік, з урахуванням проведеної виплати.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя