Справа № 22-243/2008 Головуючий в 1 інстанції: Незнамова І.М.
Доповідач: Демянчук С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2008 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Григоренка М.П.
при секретарі: Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовького міського суду Рівненської області від 29 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання, залишення на час встановлення окремого режиму проживання малолітньої дитини при ньому.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кузнецовького міського суду Рівненської області від 29 листопада 2007 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини задоволено повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, який зареєстрований 03 серпня 2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, актовий запис № 171 - розірвано.
Малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на виховання при його матері ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття.
Передано малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_2 для спільного проживання до досягнення ним чотирнадцятирічного віку.
В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, постановленим з порушенням норм процесуального права, в якому висновки не відповідають матеріалам справи.
Вказує, що суд першої інстанції належно не з”ясував предмет судового розгляду і допустив неповноту судового слідства.
Зазначає, що з матеріалів справи не видно, чи доручали органи опіки і піклування головним спеціалістам опікунської ради проводити обстеження матеріально-побутових умов сторін та чи згідні вони з його висновком про залишення дитини на виховання матері, судом не долучені до розгляду в справі органи опіки і піклування.
Крім цього, постановлене в справі рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України про його законність і обгрунтованість. Воно не містить переконливої відповіді по заявлених позовних вимог у зустрічному позові, складено без врахування роз”яснень, які викладені у постанові Пленуму Верховного суду України „Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року. Зокрема, суд в рішенні зазначив, що свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дали показання про те, що дитина під час перебування у батька дуже сумувала за матір”ю.
Просив скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання місця проживання малолітньої дитини відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання задовольнити повністю, встановивши на той час ОСОБА_2 місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити за місцем проживання батька.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу , суд першої інстанції виходив з положень ст. 112 СК України, якою передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сім"я між сторонами існує формально, подальше спільне життя життя подружжя та збереження суду є неможливим, оскільки суперечить їх інтересам, що має істотне значення.
Щодо даного висновку, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція. Оскільки беззаперечно встановлено, що сторони перебувають в неприязненних стосунках, за наданий судом строк не примирилися, всі докази в сукупності свідчать про втрату сторін один до одного почуття поваги та любові, позивачка фактично має іншого чоловіка.
Правильним вважає колегія суддів висновок суду про відмову ОСОБА_1 в позові про встановлення для подружжя режиму окремого проживання.
Відповідно до ст. 119 СК України суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання з ОСОБА_2 терміном на один рік, суд прийшов до висновку, що фактичною метою ОСОБА_1 є не збереження сім”ї, а бажанням відібрати дитину у матері. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні взаємовідносини сторін, які є неприязненними, правильно дійшов висновку про недоцільність встановлення сепарації.
Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду в зазначеній частині вимог не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення про розірвання шлюбу та про відмову в встанволенні сепарації з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині зазначених вимог.
Разом з тим, при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суд, в порушення вимог ст.19 СК України, розглянув справу в відсутності органу опіки і піклування, участь яких при розгляді судом спорів про місце проживання дитини є обов”язковою.
Крім того, матеріали справи не містять висновку органу опіки та піклування, передбаченого ч. 5 ст. 19 СК України щодо розв"язання саме спору, який має місце по справі.
Відповідно до ст. 311 ЦПК України постановлене судом першої інстанції рішення не може залишатися чинним,оскільке воно постановлене з порушенням норм процесуального права, а саме, судом вирішено питання про права і обов”язки осіб, які не брали участь у справі , що призвело до неповного з”ясування всіх обставин по справі та винесення незаконного рішення.Таким чином оскаржуване рішення в частині вимог про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає скасуванню з передачою справи на новий розгляд.
При новому розгляді суду слід усунути недоліки зазначені в даній ухвалі про витребування належного висновку органу опіки та піклування про доцільність того при кому з батьків визначити постійне місце проживання дитини.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини при матері скасувати. Справу направити щодо розгляду цих вимог на новий розгляд до того суду в іншому складі.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий : Буцяк З.І.
Судді : Демянчук С.В.
Григоренко М.П.