1-791/11                  

                                          В   И   Р  О  К                                   

                                        Іменем України                                                    

30.05.2011 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:   головуючого - судді  Рибака І.О., при секретарі Герасименко І.В., з участю державного обвинувача Збаравської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу по обвинуваченню -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, українки, освіта середня, одруженої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима,

  у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 185 КК України, -

                                            в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 09.03.2011 року приблизно о 15.30 год., перебуваючи у АДРЕСА_1, з корисних спонукань, таємно викрала чуже майно, а саме мобільний телефон «Нокіа 1280» вартістю 217 грн., що належить громадянці ОСОБА_2, після чого розпорядилась викраденим майном на власний розсуд.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала повністю і пояснила, що дійсно 09.03.2011 року близько 15.00 год. вона знаходилась на вулиці Заболотного і зустріла свою наглядно знайому ОСОБА_2, яка йшла додому. ОСОБА_2 запросила її до себе у квартиру в гості, на що гр. ОСОБА_1 погодилась. Приблизно через 20 хвилин перебування у кв. АДРЕСА_1 вона  побачила на журнальному столику мобільний телефон «Нокіа»,  чорного кольору і в цей час у неї виник умисел викрасти даний телефон та продати, оскільки їй були потрібні гроші. Впевнившись, що за її діями ОСОБА_2 не спостерігає, ОСОБА_1 взяла з столику мобільний телефон та пішла з квартири.

Враховуючи повне визнання вини самою підсудною, суд вважає доцільним, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, обмежившись поясненнями підсудної та дослідженням даних, характеризуючих її особу.

Заслухавши підсудну, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому їй злочині доведена повністю. Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обираючи вид та міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, обставин, що обтяжують покарання - суд не вбачає.                    

Враховуючи обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, особу винного - характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, суд приходить до висновку про можливість засудження ОСОБА_1 до найбільш м'якого покарання, передбаченого санкцією статті 185 частини 1 КК України у вид штрафу. При цьому враховується те, що, як пояснила підсудна, вона має майно, працює на данний час, тобто спроможна оплатити штраф.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

                                             з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін –підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

          Суддя:                                                                          І.О.Рибак