Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3728/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Мануйлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Давискиби Н.Ф. ,
суддів: Осоцького І.І. ,
Крилової О.В.
при секретарі Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2011 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про звільнення майна з-під арешту, заінтересовані особи: ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «ОТП Банк», -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про звільнення майна з-під арешту, заінтересовані особи: ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «ОТП Банк».
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2011 року у задоволені скарги відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою судді Вільянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу судді скасувати, та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Із матеріалів справи видно, що для забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором між АТ «ОТП Банк»та ОСОБА_4 14.02.2007 року було укладено договір іпотеки між Банком, ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 Ѕ частина якого належить на праві власності заявнику ОСОБА_3
За змістом п.1 ч.1 ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження” арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь юридичних осіб суми боргу в розмірі 1494505 грн. 49 коп..
З метою виконання рішення, головним державним виконавцем Орловою К.Л. Постановою ВДВС Вільнянського району від 06 травня 2010 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення: 1494505 грн. 49 коп..
Розглядаючи справу за скаргою на дії державного виконавця, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені в скарзі вимоги про скасування постанови про накладення арешту, якою нібито неповнолітні діти боржників позбавляються житла, є неспроможними. Оскільки дії державного виконавця, пов’язані з забезпеченням виконання рішення суду, а не з реалізацією арештованого майна.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ухвалюючи постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.05.2010 року державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах своїх повноважень, при цьому права чи свободи заявника та її неповнолітніх дітей порушені не були.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в абз.2 п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»№ 14 від 26.12.2003 року зазначено, що оскільки дії державного виконавця, пов’язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків. До таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову, у зв’язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз’яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Вимоги заявника щодо звільнення майна з-під арешту також не підлягають задоволенню, оскільки ч.5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
За правилами ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Проте в даному випадку ОСОБА_3 сама є боржником і вимагає зняти арешт з майна, яке належить їй на праві власності, тому дані вимоги підлягають вирішенню в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування постановленої судом першої інстанції ухвали.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 317 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: