Справа №22-ц-4636/11Головуючий у І інстанціїЛитвиненко О.Л.
Категорія22Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко
27.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
20 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Яворського М.А.
суддів: Ігнатченко Н.В., Гуль В.В.,
при секретарі: Соловйову А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля»про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом. Просила розірвати договору оренди земельної ділянки та стягнути заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,7424 га, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ЯГ №396612 від 27.06.2006 року, яка розташована на території Масківецької сільської ради Баришівського району Київської області.
Зазначену земельну ділянку згідно з договором оренди від 25.07.2006 року №59 передала в оренду ТОВ «Агрофірма «Поділля»строком на п’ять років. ТОВ «Агрофірма «Поділля» після укладання та підписання договору оренди земельної ділянки затягувало час щодо реєстрації даного договору, чим грубо порушило вимоги ст.ст. 18,20 Закону України «Про оренду землі», а також п.20 договору оренди. Вищезазначений договір оренди був зареєстрований у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру»22.10.2008 року за №040832100105.
Реєстрація також була проведена з порушеннями, оскільки відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) повинен становити не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря, але змін до п.9 договору оренди внесено не було і договір зареєстрували з орендною платою 1,5 % від грошової оцінки землі. Зміни до п.9 договору оренди були внесені та підписані між позивачем та відповідачем лише 02.03.2009 року. За період оренди орендар порушував також п.10 договору, а саме, за весь час оренди розмір орендної долати за землю здійснювався без урахування індексів інфляції. Позивачем у 2010 році було отримано довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка вже становить сімдесят п’ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень. З даної НГО 3% орендної плати становить 2 273 гривні 28 копійок. Зарахувавши прибутковий податок 15% до виплати за орендну плату у 2010 році повинно становити 932 гривні 29 копійок, але фактично виплачено 1 500 гривень, а не доплачено 432 гривні. нової нормативно-грошової оцінки землі у сумі 432 гривні 29 копійок.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
Оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, а також при його прийнятті мали місце неповнота та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів , неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, а також порушення норм матеріального і процесуального права.
Апелянт також посилається на ч. 2 ст. 651, що істотне порушення договору є таке порушення стороною договору, коли внаслідок цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, 25 липня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди землі №59 (а.с. 5), згідно умов якого, ОСОБА_2 надала на підставі усної добровільної домовленості, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,7424 га для товарного сільськогосподарське виробництва строком на 5 років з виплатою орендної плати в грошовій формі або натуральній формі у розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, що становить 931 гривня 69 копійок на момент укладень договору. Орендна плата вноситься у строки: за перший рік використання земельної ділянки вноситься орендна плата за фактичний термін використання земельної ділянки; один раз на рік до 15 грудня поточного року; обчислення року починається з 01 січня по 31 грудня включно. Тобто, передбачені всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, що відповідає положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»№161-Х1У від 06.10.1998 року з наступними змінами. Таким чином, у відповідності до ст.125 ЗК України у відповідача виникло право користування земельною: ділянкою за підстави, передбаченої ст.126 ЗК України - договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований відповідно до закону.
Згідно ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є такі порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Реєстрація договору оренди землі не є істотним порушенням умов договору, оскільки при укладенні договору оренди між орендарем та орендодавцем були досягнуті усі істотні умови та земельна ділянка передана орендарю для використання, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 25 липня 2006 року.
Згідно ст. 23 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Указом Президента України №92/2002 від 02 лютого 2002 року «Про додаткові заходи соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»(зі змінами внесеними згідно з Указом Президента №830/2002 від 13 вересня 2002 року) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадженню за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земель частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Указом Президента України №725/2008 від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»внесено зміни до Указу Президента України від 02 лютого 2002 року та збільшено мінімальний розмір орендної плати до 3 відсотків.
Проте вищезазначений указ від 19 серпня 2008 року має рекомендаційний характер і був прийнятий після укладення сторонами договору.
Ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Розмір та умови орендної плати, вказані у договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.
Договір між сторонами укладено у липні 2006 року, у період дії Указу Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002, яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, тобто у відповідності із чинним на час укладення договору законодавством.
Таким чином збільшення мінімального розміру орендної плати до 3 відсотків Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725 не є підставою для змін встановленої договором орендної плати.
За таких обстави суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Тому колегія суддів, перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319, ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.А. Яворський
Судді: Н.В. Ігнатченко
В.В. Гуль