Справа №22-а-6412/11Головуючий у І інстанції Федорова Т.П.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїСеменцов
22.07.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Оношко Г.М., Семенцов Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про зобов’язання проведення доплати до пенсії особі, яка має статус «дитини війни».
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року позивачка звернулася до суду із названим позовом. У позові вказувала, що вона має статус дитини війни. Просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неперерахування їй як особі, що має правовий статус дитини війни, доплати /підвищення/ до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, яка їй повинна виплачуватись з 01 січня 2006 року. Просить стягнути з відповідача та виплатити їй допомогу, як дитині війни, за 2007 –2008 рік в сумі 2601 грн.30 коп.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області провести перерахунок та доплату до її пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 13 квітня 2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії як дитині війни; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (розміру прожиткового мінімума осіб, які втратили працездатність) починаючи з 13 квітня 2008 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, починаючи з 01 січня 2006 року до 01 січня 2008 року до пенсії, що виплачувалась позивачеві, доплати як дитині війни не нараховувало, а з 01 січня 2008 року виплачував позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян», згідно з п.8 якої на дітей війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня 2008 року-48,1грн.,01 липня-48, 2 грн., та з 01 жовтня 49, 8 грн., проте вказана постанова КМУ суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з до роз’ясненнями, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права та свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати як дитині війни необхідно керуватися ст.6 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян».
Прийнявши до уваги наведене, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачеві відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача з посиланням на постанову КМ України № України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян»не приймаються до уваги, так як зазначена постанова КМ України суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 травня 2008 року № 10 – рп закони, якими були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.
Колегія суддів вважає, що оскільки рішення Конституційного суду України № 10 –рп було постановлено 22 травня 2008 року, тому у позивача право на доплату до пенсії виникло з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Оскільки позивачка звернулась до суду у квітні 2009 року, тому позов підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування суд не ухвалював.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.
Керуючись статтями 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області задовольнити частково.
Змінити постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року, виклавши резолютивну частину у наступній редакції.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсійного забезпечення ОСОБА_3, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в розмірі згідно з вимогами ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених раніше сум.
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року – залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ч.5 ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді