Справа №  1-121/11

Провадження №11/0390/383/11 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А.Є.

Категорія:ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Матвієнко Н.В. Н В

суддів -  Філюка П.Т., Лозовського А.О.       

 за участю прокурора – Старчука В.М.

засудженого – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_1,

представника цивільного позивача –  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією ст. помічника прокурора м. Луцька, який брав участь в розгляді справи судом 1-ї інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду  від 18 квітня 2011 року, -  

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1 Російської Федерації,   громадянин України, з вищою освітою, неодружений, непрацюючий, без постійного місця проживання, раніше судимий: 17.03.1999 року Луцьким міським судом Волинської області за ч.3 ст.140 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України (в ред. 1960 року) відстрочено виконання вироку на 2 роки, штраф 700 гривень; 26.07.2001 року Луцьким міським судом за ч.1 ст.89, ч.2 ст.17, ч.3 ст.81 КК України, ст.ст.42, 43 КК України (в ред. 1960 року) на 4 роки позбавлення волі; 22.04.2004 року постановою суду звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів;  22.09.2004 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; 05.02.2008 року постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.01.2008 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 8 днів; 29.03.2010 року Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 ст.185, ст.ст.71, 72 КК України на 6 місяців арешту, звільнений 15 липня 2010 року по закінченню терміну покарання, -

- засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати  з моменту затримання, тобто з 29.07.2010 року.  

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ВАТ “Укртелеком” 1534,25 гривень матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати в розмірі 634 грн. 32 коп. за проведення   експертиз.

Вироком вирішено долю речових доказів.

          За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що повторно, 18.07.2010 року приблизно о 9 годині, знаходячись у квартирі свого батька ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 в м.Луцьку, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, скориставшись моментом відсутності батька  у кімнаті, таємно заволодів грошима в сумі 45 гривень, мобільним телефоном марки «Самсунг Дуос» вартістю 2400 грн., у якому знаходилося дві сім-карти (операторів мобільного зв’язку «Лайф»та «МТС»),   на рахунку кожної з яких було по 100 грн., чим спричинив ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 2645 грн.

Він же, 19.07.2010 року приблизно о 12 годині повторно, перебуваючи в коридорі загального користування будинку АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу таємно викрав таємно викрав дитячий велосипед жовтого кольору вартістю 250 грн., чим спричинив ОСОБА_5  матеріальні збитки на вказану суму.

В період з 00 год. 22.07.2010 року по 19 год. 32 хв. 22.07.2010 року ОСОБА_2 повторно, перебуваючи у підвальному приміщенні будинку № 10 по пр.Соборності у місті Луцьку,  таємно викрав кабель ТПП-10х2 довжиною 25 м. та ТПП-20х2 довжиною 25 м., чим спричинив ВАТ «Укртелеком» матеріальні збитків на загальну суму 168 грн. 25 грн.

Крім того, ОСОБА_2, повторно, 23.07.2010 року приблизно о 10 годині, перебуваючи в під’їзді будинку №4 по пр.Соборності у місті Луцьку, скориставшись відсутністю людей, таємно викрав велосипед марки «Каманч-Ніагара»  вартістю 2950 грн., чим спричинив ОСОБА_6 матеріальних збитків на вказану суму.

В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого, вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_2 ближче до нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.185 КК України, є надто м’яким. При його обранні суд не дав належної правової оцінки  даним про особу засудженого, який не працює, злочини вчиняв із корисливих мотивів, в стані алкогольного сп’яніння, злочини вчинено на третій день після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про суспільну небезпечність особи засудженого. Також прокурор зазначає, що суд при постановлені вироку невірно вирішив цивільний позов ВАТ «Укртелеком». Незважаючи на те, що злочинним діями ОСОБА_2 ВАТ «Укртелеком» спричинено прямі збитки на суму 168,25 гривень, судом задоволено цивільний позов на суму 1534,25 грн., що не випливає із пред’явленого обвинувачення. Просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років позбавлення волі та змінити його в частині вирішення цивільного позову.

У своєму заперечені на апеляцію прокурора та доповненні до нього засуджений ОСОБА_2 зазначає, що призначена йому судом міра покарання є цілком справедливою. При її обранні суд першої інстанції врахував, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині і допомагав слідству, погодився сплатити всі судові витрати та завдані збитки, а також врахував його психічний та емоційний стан на момент вчинення злочину. Крім того, засуджений вказує, що прокурором пропущений строк на подачу апеляції. В зв’язку з наведеним, просив вирок суду щодо нього залишити без змін.

У поданому запереченні начальник відділу правового забезпечення Волинської філії ВАТ «Укртелеком», яке є цивільним позивачем по справі, просить відмовити в  задоволені апеляції прокурора та залишити вирок суду без зміни, посилаючись на те,  що в результаті злочинних дій засудженого підприємству було завдано не лише матеріальну шкоду, пов’язану з вартістю викраденого телефонного кабелю в сумі 168,25 грн., але й матеріальні збитки, пов’язані з відновлювальними роботами  в сумі 1366 грн.  

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора, який апеляцію підтримав і просив її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, а також представника цивільного позивача, які просили вирок залишити без змін,  дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_2 злочинів при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на перевірених і належним чином досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку та детально виклав їх у вироку, та  не оспорюються в апеляції. Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за  ч.2 ст.185 КК України.

          Призначаючи покарання засудженому  ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться категорії середньої тяжкості, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, в тому числі і ті, на які прокурор посилається в апеляції, та призначив засудженому покарання за ч.2 ст.185  КК України в межах санкції даної статті, належним чином вмотивувавши своє рішення.

Колегія суддів вважає, що призначене судом засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тому підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання, та постановлення нового вироку, про що ставить питання в апеляції прокурор, колегія суддів не знаходить.

Що стосується доводів апеляції  щодо невірного вирішення судом цивільного позову, то дані доводи апеляції також є безпідставними.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від31.03.1989 року  "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", покладаючи на підсудного обов’язок відшкодувати матеріальну шкоду суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Не підлягає зменшенню розмір шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями засудженого, вчиненого з корисливою метою.

Виходячи з даних вимог, суд обґрунтовано повністю задовольнив цивільний позов Волинської філії ВАТ «Укртелеком», якій злочинними діями засудженого ОСОБА_2 у зв’язку з викраденням кабелю була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму1534 грн. 25 коп., що підтверджується розрахунками до цивільного позову, які були досліджені судом при розгляді справи..   

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію ст. прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від  18 квітня 2011 року щодо  ОСОБА_2  - без зміни.   

Головуючий                     

Судді