Справа №22-ц-4665/11Головуючий у І інстанціїКовальчук Л.М.
Категорія20Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко
27.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
27 липня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого: судді Яворського М.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Савченко С.І.,
при секретарі : Соловйову А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення з жилого приміщення, за позовом ОСОБА_2 яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області ОСОБА_7 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом. Просила усунути перешкоди у здійсненні права власності та виселити з жилого приміщення.
Свої вимоги мотивує тим, що 22 липня 2003 року вона отримала в дар від ОСОБА_8 жилий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 (фактично відбувся обмін будинками, так як 9 місяців раніше її сім’ї подарувала ОСОБА_8 свій будинок, який знаходиться в с. Карапиші Миронівського району Київської області). Право власності на будинок нею відповідно до законодавства було зареєстровано в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 16 серпня 2003 року, номер витягу 1261212. Після того як ОСОБА_8 переїхала жити до с. Карапиші, в будинку в м. Боярці залишився проживати її син ОСОБА_9 з сім’єю, які згодом повинні були переїхати жити в с. Карапиші. Договору оренди будинку вони не підписували, але була усна домовленість, що якщо в неї чи в членів її родини виникне необхідність для проживання в будинку по АДРЕСА_1, то ОСОБА_9 та ОСОБА_2 звільнять будинок в найкоротший строк. Крім того, будинок, в якому вона проживає, та будинок по АДРЕСА_1, знаходяться на відстані близько 300 м. один від одного, що давало їй право в разі необхідності безперешкодно та майже без затрат часу контролювати стан будинку. Після переїзду ОСОБА_8 на нове місце проживання ні ОСОБА_2 ні його дружина ОСОБА_2 не взяли на себе жодних витрат по утриманню будинку та оплати всіх послуг. В зв’язку з цим вона була змушена погасити заборгованість та відключити подачу газу та електроенергії. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9 помер. У цей період часу в сімї позивача виникла необхідність у житлі. Вона усно попередила ОСОБА_2, на що відповідачка вчинила сварку. Згодом позивач звернулась рекомендованим листом з вимогою звільнити будинок. Та після цього відповідачка перешкоджала приходити до будинку. Виходячи із ситуації яка склалась між сторонами щодо користування спірним майном позивачка змушена була звернутись з позовом про усунення перешкод та виселення з житлового приміщення.
10 листопада 2010 року ОСОБА_2 яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її чоловік і батько її дитини. Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину фундаменту по АДРЕСА_1, Києво-Святошинський р-н., Київська обл. Вони в установлені строки звернулись до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про відкриття спадщини. 25 червня 2010 року вона від свого імені та від імені дочки звернулась до державного нотаріуса про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, але нотаріус державної нотаріальної контори відмовив їм у оформленні права на спадщину, вказавши, що вони не надали правовстановлюючих документів на спадкове майно. ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_10 Після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину фундаменту, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 і який був побудований на підставі дозволу, наданого рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 12 вересня 1989 року № 177/66 «Про надання дозволу на будівництво» двоквартирного індивідуального житлового будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в м. Боярка, житловий будинок з надвірними спорудами, які знаходяться за цією ж адресою, а також житловий будинок та земельні ділянки, які знаходяться в с. Карапиші, Миронівського району, Київської області. Позивач в свої інтересах та в інтересах дочки у встановлені законом строки звернулась з заявою до Миронівською районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила поновити їй пропущений строк позовної давності та задовольнити її позовні вимоги.
У березні 2011 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що на запит суду від 18 січня 2011 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області було дано відповідь, згідно якої не зберігся другий примірник доручення ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_6, на підставі якого був укладений спірний договір дарування, до того ж в книзі реєстрації нотаріальних дій запис щодо реєстрації даного доручення, начебто посвідченого 14 жовтня 2002 року за реєстровим №291, відсутній.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 з жилого будинку АДРЕСА_1 Київської області.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області 22 листопада 2010 року.
Не погоджуючись з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на дане рішення та просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції було винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним і необґрунтованим, постановленим по неповно та неналежно встановленим, дослідженим та оціненим обставинам справи.
25 липня 2011 року ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду від 27 червня 2011 року відхилити, а вищезазначене рішення залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріалами справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
20 серпня 20010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в здійснення права власності та виселення з жилого приміщення.10 листопада 2010 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою суду від 11 листопада 2010 року судом об’єднано в одне провадження вищезазначені позови.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду від 22 листопада 2010 року на підставі вимог ст. ст. 151, 152 ЦПК України накладено арешт на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, що належить на праві приватної власності на підставі договору дарування № 3440 від 22 липня 2003 року ОСОБА_3.
Судом встановлено, що Договором дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року ОСОБА_6, який дії за дорученням від імені ОСОБА_8, посвідченим секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області ОСОБА_11 14 жовтня 2002 року по р. № 291, та ОСОБА_3 уклали договір про таке: ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар жилий будинок АДРЕСА_1 в місті Боярка, Київської області. Будинок розташований на земельній ділянці, площа якої в бюро технічної інвентаризації не визначена, має розмір жилої площі 48,1 кв.м., загальної площі 69,4 кв.м. Біля будинку є фундамент літ. Б, сарай літ. Д, літ. В, літ. Е, літ. К., вбиральня літ. Г., навіси Ж, літ. З, огорожа № 1-5, колодязь № 6. Цей жилий будинок належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Києво-Святошинською держнотконторою 3 грудня 2002 року по р. № 2836, зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації за № 415, в книзі № 22. Цей договір посвідчений ОСОБА_12, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу.
Відповідно до Довіреності від 14 жовтня 2002 року вбачається, що ОСОБА_8, що проживає в с Карапиші, Миронівського району, Київської області, доручає ОСОБА_6, що проживає в АДРЕСА_2 продати або подарувати належний їй житловий будинок, що знаходиться в м. Боярка, Київської області, по вул. Крилова під номером вісімнадцять. Для цього вона уповноважує його подавати від її імені заяви, одержувати довідки і документи, розписуватись за неї, виконувати всі інші дії, зв’язані з даною довіреністю. Довіреність дійсна строком на три роки, тобто по 14 жовтня 2005 року. 14 жовтня 2002 року ця довіреність посвідчена ОСОБА_11, секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради народних депутатів Миронівського району, Київської області. Довіреність підписана ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 291.
Відповідно до відповіді Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 5 січня 2011 року № 02-43-22 повідомлено, що другий примірник доручення ОСОБА_8 на ім"я ОСОБА_6, посвідченого секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області 14 жовтня 2002 року за реєстровим номером № 291, не збереглось. Та відповіді Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 22 лютого 2011 року № 02-43-113 повідомлено суду, що другий примірник доручення ОСОБА_8 на ім"я ОСОБА_6, посвідченого секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області 14 жовтня 2002 року за реєстровим номером № 291 не збереглось, в книзі реєстрації нотаріальних дій запису щодо реєстрації даного доручення, посвідченого 14 жовтня 2002 року за реєстровим номером № 291, відсутній.
Згідно наданої суду Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області належним чином засвідченої копії реєстру нотаріальних дій вбачається, що за р. № 291 від 17 грудня 2002 року складено і посвідчено заповіт ОСОБА_13
Відповідно до наданої суду довідки Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 26 квітня 2011 року № 02-43-277 ОСОБА_11. ІНФОРМАЦІЯ_3, з 30 червня 1982 року по 25 травня 2006 року працювала секретарем Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області.
В суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_11 яка підтвердила суду, що ОСОБА_8 восени 2002 року прийшла до сільської ради і сказала, що хоче видати довіреність на ОСОБА_6 Текст довіреності писала вона, ОСОБА_11, як секретар Карапишівської сільської ради, а підписувала дану довіреність сама ОСОБА_8 Чому № 291 від 14 жовтня 2002 року не відповідає реєстру нотаріальних дій, свідок не пояснила.
Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_9 з 30 грудня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно свідоцтва по смерть ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Із заявою про прийняття спадщини після його смерті до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори 26 грудня 2009 року звернулась його дружина ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та 2 червня 2010 року із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_5 Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 466 за 2009 рік Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9
Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_8 Із заявою про прийняття спадщин після смерті ОСОБА_8 12 серпня 2010 року до Миронівської районної державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_2, яка діє від імені малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 239/2010 року Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
Відповідно до рішення від 12 вересня 1989 року № 177/66 виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради Київської області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було надано дозвіл на будівництво двохквартирного житлового будинку в м. Боярка по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1200 кв.м. /лишки 304 кв.м. тимчасово закріплено під город/; При умові використання існуючого фундаменту зобов’язано ОСОБА_8 і ОСОБА_9 будівництво житлового будинку проводити згідно індивідуального проекту, затвердженого в установленому законом порядку і закінчити будівництво до 20 жовтня 1992 року; Старий будинок належить зносу; Нотаріальній конторі заборонено відчуження старого будинку і попереджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що відхилення від затвердженого проекту та плану забудови садиби вважається як самовільне будівництво і тягне за собою наслідки, передбачені ст. 105 Цивільного кодексу УРСР.
Згідно рішення № 45/2237 від 24 грудня 2009 року II пленарного засідання чергової XLV сесії V скликання Боярської міської ради „Про передачу у власність присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_3." вирішено передати безкоштовно у власність ОСОБА_3 присадибну земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_3 виконувати обов’язки власника земельної ділянки відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України, попереджено ОСОБА_3, що право власності на земельну ділянку може бути припинено у випадках, передбачених ст. ст. 140, 143 Земельного кодексу України, розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та оформити правовстановлюючі документи згідно чинного законодавства.
Згідно довідки виконавчого комітету Боярської міської ради від 6 жовтня 2010 року № 3589 вбачається, що власник будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, в даному будинку ніхто не зареєстрований.
Відповідно до відповіді Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за даними адресно-довідкової картотеки сектору ГІРФО Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області зареєстрованою не значиться.
В суді першої інстанції сторони пояснили, що в спірному жилому будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району проживають ОСОБА_2 і ОСОБА_4. ОСОБА_2 та її представник суду пояснили, що недотримання законодавчої вимоги про нотаріальне посвідчення спірної довіреності, якою було уповноважено ОСОБА_6 на дарування жилого будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, що належав ОСОБА_8 від її імені, тягне недійсність довіреності на підставі вимог ст. 47 ЦК України 1963 року.
Відповідно до вимог ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 ЦК цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно вимог ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін збов"язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі-відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Також пояснили те, що оскільки довіреність від 14 жовтня 2002 року, р.№ 291 видана з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, а тому вона повинна бути визнана недійсною та у зв’язку з цим повинен бути визнаний недійсним договір дарування житлового будинку від 22 липня 2003 року, укладений на підставі спірної довіреності. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 суду зазначав, що оскільки довіреність видана з порушенням вимог п. п. 18, 19, 21, 27 даної Інструкції, то вважається, що такої довіреності в природі та юридично як документа не існує.
Відповідно до вимог ст. 44 ЦК України (в редакції 1963 року) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин.
Порушення секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради ОСОБА_11 вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України не є підставами вважати дану довіреність недійсною. Посилання представника позивача ОСОБА_2, що внаслідок порушень при видачі даної довіреності її юридично не існує, безпідставні, оскільки діє довіреність, видана ОСОБА_8 14 жовтня 2002 року, оригінал вказаної довіреності був оглянутий в судовому засіданні судом та всіма учасниками судового процесу. Вказаний договір дарування від 22 липня 2003 року не може бути визнаний недійсним з тих підстав, що дана довіреність не видавалась і договір дарування ОСОБА_8 не підписувала власноручно. Як вбачається з спірного Договору дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року даний договір був підписаний ОСОБА_6, який діяв за дорученням від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. ст. п. 4 ст. 10, ст. 31 ЦПК України судом було роз’яснено позивачу ОСОБА_2 та її представнику право уточнювати позовні вимоги.
Як стверджувала позивач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні ОСОБА_8 довіреності від 14 жовтня 2002 року не підписувала. Судом першої інстанції було роз’яснено в зв’язку з цим позивачці ОСОБА_2 та її представнику їхнє право про заявления клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для з’ясування питання чи належить підпис в довіреності ОСОБА_8 Позивач ОСОБА_2 та її представник наполягали ж на своїх заявлених позовних вимогах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстав для визнання недійсною довіреності від 14 жовтня 2002 року, якою ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_6 на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району, та Договору дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року немає. Судом встановлено, що ОСОБА_6 діяв відповідно до вимог закону та в межах наданих йому повноважень ОСОБА_8 на підставі виданої нею довіреності від 14 жовтня 2002 року. А тому укладений ОСОБА_6 від імені ОСОБА_8 Договір дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року припинив право власності ОСОБА_8 на вказаний жилий будинок. За вказаним договором дарування жилого будинку право власності на нього набула ОСОБА_3 Доводи, на які посилається позивачка ОСОБА_2 та її представник, не можуть бути підставами для визнання недійсними даної довіреності та договору дарування жилого будинку.
В суді першої інстанції було встановлено, що за життя сама ОСОБА_8 не зверталась до суду з позовом про визнання даної довіреності та договору дарування жилого будинку недійсними.
Судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_2 за захистом прав звернулась до суду з даним позовом лише 10 листопада 2010 року, тим самим пропустивши строк звернення до суду. Суд не знайшов підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду і вважає, що він пропущений без поважних причин. Посилання на те, що про порушення своїх прав вона дізналась лише у вересні 2009 році, спростовуються самими ж поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні, де вона зазначила, що коли в 2003 році демонтоване було світло у спірному будинку, то при зверненні до Київенерго, було повідомлено, що існує вказаний Договір дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року.
Також у позовних вимогах ОСОБА_2 просила визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частин фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_8, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9.
Судом встановлено, що за договором дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року ОСОБА_6, який діяв за дорученням, посвідченим секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області ОСОБА_11 14 жовтня 2002 року по р. № 291 від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_3, уклали договір дарування, за яким ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар жилий будинок АДРЕСА_1 в місті Боярка, Київської області. Будинок розташований на земельній ділянці, площа якої в бюро технічної інвентаризації не визначена, має розмір жилої площі 48,1 кв.м., загальної площі 69,4 кв.м. Біля будинку є фундамент літ. Б, сарай літ. Д, літ. В, літ. Е, літ. К., вбиральня літ. Г., навіси Ж, літ. З, огорожа № 1-5, колодязь № 6. Цей жилий будинок належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Києво-Святошинською держнотконторою 3 грудня 2002 року по р. № 2836, зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації за № 415, в книзі № 22. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 Фундамент літ. Б, на який посилається в позові ОСОБА_2, ввійшов до складу будинку, який за Договором дарування ОСОБА_14 відчужила ОСОБА_3 Доказів того, що зведення даного фундаменту відбулось за кошти ОСОБА_9, суду не надано.
Суд відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2, оскільки позивачем, не доведено своїх вимог у судовому засіданні.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_2 проживала у будинку АДРЕСА_1 який належав на праві власності її колишній свекрусі ОСОБА_8, на правах члена її сім’ї, так як вона доводилась дружиною її сину ОСОБА_9, з яким була у зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 1999 року.
Право користування ОСОБА_2 спірним жилим приміщенням в даному жилому будинку було обумовлене наявністю сімейних відносин з власником будинку ОСОБА_8 і спільним з нею проживанням.
22 липня 2003 року ОСОБА_8 подарувала свій жилий будинок ОСОБА_3, уклавши Договір дарування жилого будинку.
Суд вірно встановив, що зі зміною власника вказаного будинку відповідно змінився правовий статус відповідачки ОСОБА_2, право проживання якої в даному будинку було похідним від права колишнього власника будинку ОСОБА_8. По відношенню до нового власника будинку ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 не є ні членом сім'ї. Оскільки право ОСОБА_2 було похідним від прав власника, то з припиненням права власності на спірний жилий будинок АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району припиняється право на житло й у відповідачки ОСОБА_2
Ставши власником даного жилого будинку ОСОБА_3, як власник, визначає своє право володіння й розпорядження власністю.
ОСОБА_3 попереджувала ОСОБА_2 про те, що вона повинна звільнити її будинок, оскільки їй як власнику необхідний даний будинок, однак вона, не вислуховуючи, вчинила сварку. Також депутатом Боярської міської ради робилися спроби врегулювати конфлікт, однак ОСОБА_2 не виселилась з будинку. Нею також було направлено ОСОБА_2 18 березня 2010 року лист з відміткою про вручення з вимогою звільнити будинок. Даний лист вона направила за адресою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. Обидва листи ОСОБА_2 отримала, що свідчить про те, що вона її повідомила належним чином про виселення.
За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Тому колегія суддів, перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319, ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.А. Яворський
Судді: Н.В. Ігнатченко
С.І. Савченко