Справа № 2-а-1649/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в порядку скороченого провадження)

04 липня 2011 року

Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Мельничук Н. В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районіпро Зобовязання Управління Пенсійного фонду провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними  та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді підвищення на 30 відсотків до мінімальної пенсії за віком за період з  01.01.2009 року по  31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року..

Ухвалою суду від 01.04.2011 в справі відкрито скорочене провадження  за період з  01.10.2010 року.

За період з 1 січня 2009  року і по  30 вересня  2010 року включно позовні вимоги ОСОБА_1   залишено без розгляду. В цій частині ухвала вступила в законну силу.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»управління виплачувало надбавку до пенсій вказаній категорії громадян  у розмірі 49,80 грн.

Покликається на п.1 ст. 2 КАС України і вважає що не підлягають задоволенню вимоги про виплату допомоги без обмеження строками, так як неможливо передбачити порушення прав громадянина в майбутньому.

В зв’язку з викладеним відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років є дитиною війни. Отже, ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні № 110555 та паспортом позивача. Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” дійсно було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 1 жовтня 2008 року в розмірі 49,8 гривні.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не може прийматися до уваги.

Так, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії базуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, осіб, що втратили працездатність, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року є неправомірними.

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з  01.10.2010 року по 31.12.2010 року, встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги  ОСОБА_1   є такими, що підлягають задоволенню .

  Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі щодо не нарахування та невиплати   ОСОБА_1   щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період  з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

          Постанова суду, винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Березнівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

          Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: