Справа №22-а-1821 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра Г.І.
Код категорії 10.3.2 Суддя-доповідач - Лузан
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Жмаки В. Г., Сибільової Л. О.,
розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області
на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 21 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
04 січня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати у меншому розмірі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону .
Постановою суду позов задоволено.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у меншому розмірі, ніж це передбачено абзацом четвертим частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконними, такими, що порушують його права у сфері соціального захисту.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за 2009 рік відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 630 грн., та провести виплату різниці між нарахованою таким чином допомогою на оздоровлення та фактично сплаченими ОСОБА_2 з цією метою коштами за 2009 рік у розмірі 3050 грн.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної адміністрації Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи. Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п.2 п.1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст.41 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в тому числі відповідно до ст.48 названого Закону має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно обставин справи виплата одноразової допомоги на оздоровлення у 2009 р. позивачу була здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року 17 серпня 2009 року в розмірі 100 грн. (ас.5 зворот).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів зазначає, що підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. текст ст. 48 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладений в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Проте зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р., визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Таким чином висновок суду щодо неправомірності дій відповідача є обґрунтованим, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги, у серпні 2009 року, зміни, внесені у ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008., тобто виплата проведена після рішення КСУ про неконституційність положень Державного бюджету України на 2008 р., а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Є вірним висновок суду про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати грошової допомоги позивачу у 2009 році в розмірі 100 грн., т. я. ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ні у інший, передбачений законом спосіб, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати при реалізації положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія названої норми права не обмежувалась.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюється щороку та має разовий характер; право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняється з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Наведений у рішенні розрахунок недоплаченої відповідачем суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення є вірним.
З наведених підстав доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення. Постанова суду є законною і обгрунтованою, відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації відхилити.
Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 21 січня 2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Головуючий -
Судді -