Справа №22-а-1593 Головуючий у суді у 1 інстанції - Левченко Т.А.

Код категорії  10.3.3 Суддя-доповідач - Лузан

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Лузан Л. В.,

суддів -  Ведмедь  Н. І.,  Дубровної  В. В.,

розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання виплатити заборгованість з щомісячної допомоги по догляду за дитиною,

в с т а н о в и л а :

Постановою суду позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради в частині недоплати ОСОБА_2 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 23 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 за період з 23 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з розмірів, встановлених ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції станом на 09 липня 2007 року та провести відповідні виплати з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.  Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п.2 п.1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст.41 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що позивачка має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5).   

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році позивачці була нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як непрацюючій жінці в розмірі 90 грн. щомісячно (довідка ас.6, 18, 39-41). Розмір допомоги був визначений управлінням праці та соціального захисту населення у відповідності до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для часткового задоволення позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла в період проведення вказаних виплат позивачці, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у такому розмірі: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.

Пунктом 3 розділу УПІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» також було передбачено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої ст. 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Ст. 5 вказаного Закону передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, в тому числі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч. 2 ст. 4 цього Закону, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 12, ч. 1 ст. 15 та пункту 3 розділу УШ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» була зупинена на 2007 рік та статтею 56 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, п. 14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та пункту 3 розділу УПІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно статті 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України та, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись  положеннями ч. 2 ст. 152 Конституції України та враховуючи дату ухвалення рішення Конституційним Судом України, прийшов до вірного висновку про те, що Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради повинно було нараховувати та сплачувати позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 09.07.2007 року з урахуванням положень ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 та абзацу 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.

Доводи апеляційної скарги про відсутність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради коштів та механізму здійснення вказаних виплат не може бути  підставою для скасування судового рішення у зв’язку з наступним. Статтею 46 Конституції України передбачено, що пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Преамбулою Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.92 р. передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.  Суд першої інстанції вірно виходив з того, що Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.92 р. не ставить виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в залежність від наявності чи відсутності механізму її виплати.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України,  Законом України  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»   -

у  х  в  а  л  и  л  а   :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради відхилити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .

Головуючий -

Судді -