Справа №22-а-56 Головуючий у суді у 1 інстанції - Солдаткін С. Г.
Код категорії 12 Суддя-доповідач - Лузан
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Хвостика С. Г., Дубровної В. В.,
при секретарі - Федини Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 серпня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини №3022 про стягнення грошової компенсації замість речового майна,
в с т а н о в и л а :
Постановою суду позов задоволено частково.
Стягнуто з військової частини № 3022, розташованої в м. Шостка Сумської області на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за речове майно за період 22 травня 2008 р. по 22 грудня 2009 р. у розмірі 1651 грн. 81 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови їй у задоволенні позову та ухвалити нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.01.2010 р. ОСОБА_2 звернулась до суду, обґрунтовувала свій позов тим, що з 19 серпня 1994 року по 22 грудня 2009 р. проходила військову службу за контрактом у військовій частині № 3022 на посаді контролера спеціальної комендатури. Просила суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за не отримане нею речове майно в сумі 9 137 грн. 46 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходила військову службу у військовій частині 3022 за контрактом з 19 серпня 1994 року по 22 грудня 2009 р.
Наказом № 261 від 22 грудня 2009 року виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23 грудня 2009 року, як звільнена в запас наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 15.12.2009 р. № 135 о/с, за статтею 26 частиною 6 «в» (за віком) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 5).
Відповідно до довідки, виданої відповідачем, за період з 01 березня 2000 року по 22 грудня 2009 року ОСОБА_2 не отримала речове майно загальною вартістю 8093 грн. 31 коп. (а.с. 25).
При вирішенні даної справи суд першої інстанції виходив з того, що хоча відповідач і не заперечував видати ОСОБА_2 певні предмети речового майна, які на даний час є у наявності на складах військової частини, проте визнав такими, що заслуговують на увагу доводи позивачки про те, що у разі їх отримання, вона не зможе їх використати та бажає отримати грошову компенсацію за весь період, за який утворилась вказана заборгованість.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції також виходив з наступного.
На час виникнення спірних правовідносин можливість отримання речового майна та грошової компенсації замість нього були передбачені з 10 січня 1992 р., тобто з часу введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до 11 березня 2000 р. (дати набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 р. № 1459, яким було призупинено дію відповідних норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносно військовослужбовців, в тому числі позивачки, в частині одержання компенсації замість речового майна) та з 22 травня 2008 р., з дати ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність положень пункту 67 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог лише за період часу, коли дії ст. 9, а у подальшому ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не зупинялась, тобто з 22 травня 2008 року.
Відповідно до довідки військової частини 3022 заборгованість за речове майно за період з 22.05.2008 р. по 22.12.2009 р. складає 1651 грн. 81 коп. Вказану суму заборгованості суд визнав за необхідне стягнути з відповідача.
Суд також прийшов до висновку про необґрунтованість позову в іншій його частині.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, як це передбачено ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню у зв’язку з її необґрунтованістю. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Право позивачки, як військовослужбовця, на одержання за рахунок держави речового майна або за її бажанням грошової компенсації за нього, передбачене ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“.
Відповідно до Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” дію ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“ в частині забезпечення військовослужбовців продовольчими пайками та одержання за бажанням грошової компенсації за речове майно призупинено з березня 2000 року.
Таким чином, не отримане речове майно, строк носіння на яке сплинув після березня 2000 року, позивач має право вимагати видати в натурі. Позовні вимоги про виплату компенсації вартості речового майна, строк носіння якого закінчився після березня 2000р. є безпідставними. Посилання ОСОБА_2 в обґрунтування позову на положення ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“ є безпідставним, оскільки вказана норма не визначає право на отримання компенсації вартості речового майна, а лише вказує на те, в якому порядку військовослужбовці повинні забезпечуватися речовим майном та продовольчими пайками.
ОСОБА_2 не надала доказів про наявність у відповідача заборгованості перед нею у вигляді невиданого речового майна за період до березня 2000 року, тому доводи її апеляційної скарги стосовно названого періоду є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -