Справа №22-а-2 Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г.Ю.
Код категорії 10.3 Суддя-доповідач - Лузан
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Хвостика С. Г., Ведмедь Н. І.,
при секретарі - Федини Д.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,
в с т а н о в и л а :
Постановою суду в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
16 червня 2009 року позивач звернувся до суду позовом, у якому просив визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради по недоплаті щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік, як учаснику бойових дій та зобов"язати відповідача нарахувати та здійснити дії щодо виплати різниці між отриманою в 2009 році сумою разової грошової допомоги та тією сумою, яка передбачена ч. 6 ст. 12 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № НОМЕР_1, виданим 01.07.2005 р. управлінням особового складу штабу Південного оперативного командування.
Суд прийшов до висновку про те, що на підставі положень ч. 5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник бойових дій, позивач мав право на отримання разової грошової допомоги в розмірі п "яти мінімальних пенсій за віком.
Виплата разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року здійснювалась позивачу в розмірі 340 грн., встановленому відповідно до Постанови КМУ від 18.03.2009 року № 211 „Про розмірі разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту "
Суд зазначив про те, що до 5 травня 2009 року за Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач повинен був отримати разову грошову допомогу у розмірі 498 х 5=2490 грн. Фактично ж отримав 340 грн. за постановою КМУ № 211 від 18.03.2009 р. Таким чином недоплата склала 2150 грн.
В той же час ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення Бюджетного кодексу України та на те, що виплата позивачу названої допомоги проведена згідно із Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік", а також на те, що відповідач діяв лише в межах повноважень, наданих державою, і не мав права встановлювати розмір зазначеної допомоги, а лише виплачував її відповідно до розмірів, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Проте з таким висновком суду першої інтонації погодитись не можна, так як він зроблений з порушенням вимог діючого законодавства. Про цьому колегія суддів виходить з наступного.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що він є учасником бойових дій, а тому відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно разової грошової допомоги, розмір якої для учасників бойових дій становить п'ять мінімальних пенсії за віком. Однак відповідач здійснив виплату такої допомоги 2009 році у меншому розмірі.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Встановлено, що позивач отримав щорічну разову грошову допомогу як учасник бойових дій у 2009 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.09 № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 340,00 грн.
Проте колегія суддів вважає, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі, визначеному названою постановою, є такою, що порушує норму спеціального Закону, а тому порушує права позивача. Зокрема.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не внесено змін і не зупинено дію ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Таким чином, на 2009 рік редакція ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є чинною і тому відповідач мав керуватися цим спеціальним законом і виплачувати позивачеві одноразову грошову допомогу до 5 травня 2009 року в сумі, що передбачена названим Законом.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. В той же час виплати, передбачені ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводяться виходячи з мінімальної пенсії за віком.
З врахуванням викладеного, виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі 340 грн. відповідачем здійснені неправомірно. У зв’язку з наведеним колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік з розрахунку 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично здійснених виплат.
За наведених підстав постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради, пов’язані з виплатою ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2009 році у розмірі, меншому, ніж встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради здійснити ОСОБА_3 відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» перерахунок та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично здійснених виплат.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Головуючий -
Судді -