Справа №22-а-1560 Головуючий у суді у 1 інстанції - Демченко О.С.
Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Лузан
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Дубровної В. В., Хвостика С. Г.,
розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області про стягнення недоплаченої у 2006-2008 роках щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,
в с т а н о в и л а :
Постановою суду позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
08 січня 2009 року позивач звернулась з названим позовом до суду, просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 рр. в сумі 3726 грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) підвищення до пенсії дитині війни в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то судом прийняте обґрунтоване рішення про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів» .
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у зазначеному періоді є обґрунтованими.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Стосовно строку звернення позивача до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачу, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, річний строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України, у даному випадку не застосовується.
Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відтак, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що вона підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» колегія суддів -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2009 року скасувати і ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Головуючий -
Судді -