Справа №22-а-1824 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра Г.І.
Код категорії 10.3.2 Суддя-доповідач - Лузан
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Хвостика С. Г., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання – Назарова О.М.
розглянула у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області
на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 04 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання провести перерахунок державної та додаткової пенсій відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
в с т а н о в и л а :
Постановою суду позов задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року перерахунку призначених ОСОБА_2 державної та додаткової пенсій, встановлених ч.4 ст.54 та ч.2 ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до вимог ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області провести перерахунок ОСОБА_2 – інваліду 2 групи державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачених ч.4 ст.54 та ч.2 ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи від захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивачу призначено з 19.11.1998 р. пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.50 цього ж Закону.
Відповідно до зазначених норм Закону особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам другої групи, призначається державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Розрахунок пенсії позивачу відповідач провів, виходячи з установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону № 796, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;
текст ст. 54 закону викладено у такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно виходив з того, що підстав для задоволення позову в частині здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року не було.
Таким чином у 2008 році лише з 22 травня – дня прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України - у відповідача виникло чергове зобов’язання перерахувати державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону до 01 січня 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 02 лютого 2009 року було зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_2 – інваліду 2 групи відповідно до ч.3 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно ч.2 ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 06 жовтня 2008 року.
У зв’язку з наведеним суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року.
Колегія суддів погоджується й з висновком суду про неможливість обмеження позовних вимог річним строком, з огляду на те, що частина 3 статті 99 КАС України передбачає наявність й інших строків для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів.
Частиною ж 1 статті 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР (який є основоположним у ядерному законодавстві України і встановлює, зокрема, пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії) встановлено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди (шкоди, спричиненої Чорнобильською катастрофою), заподіяної життю і здоров'ю особи, строком давності не обмежується.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 04 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
У повному обсязі постанова виготовлена 29.04.2011 р.
Головуючий -
Судді -